Забуті, закинуті…

Давно відома істина говорить: “Будівля, у якій не проживають, швидко руйнується”. Такою будівлею є колишній орсівський хлібзавод, пройти повз якого без співчуття не можливо. Він руйнується на очах. А на добрий лад, хіба неможливо переобладнати його на квартири, яких так не вистачає молодим сім’ям у Козятині? Чому до цього ні в кого руки не доходять? Чого очікують, доки не розвалиться? Якщо цим байдужим хазяям не в змозі будь-що зробити корисне з будівлі, тоді хай передадуть у міську власність. Хай ті чухають себе за вухом…

Подібна будівля осиротіло стоїть, як на белебені, і біля “круга”. Це колишній учбовий корпус залізничного училища. Скільки з його стін вийшло кваліфікованих робітників для країни. Для цих уже літніх людей дорогі стіни колишнього училища, яке дало їм путівку в життя. Тепер ці люди дивляться на облізлі стіни та побиті вікна з болем у душі. Ще не так давно, ця будівля використовувалася під гуртожиток. Тепер, як видно, вона стала непотрібним для ВПУЗТ. А будівля ця ще може тривалий час служити людям, варто лише вкласти невеликі кошти на косметичний ремонт.

Хто ж повинен звернути на це увагу? Адже згадані приміщення могли б тимчасово приютити переселенців зі сходу, де точиться кровопролитна путінська війна.

Сергій Вельгус

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.