Козятин і Сестринівка стали локаціями пленеру «Кращий художник — 2024. Місця сили України»

• Триває восьмий пленер «Кращий художник — 2024. Місця сили України (Вінниччина)».

• Митці, які беруть участь у проєкті, відвідують знакові місця нашої області та пишуть картини, частину з яких продадуть на аукціоні задля підтримки ЗСУ.

• Днями художники завітали і до Козятинської територіальної громади

Нещодавно на Вінниччині стартував восьмий пленер «Кращий художник — 2024. Місця сили України (Вінниччина)». Організатори обрали темою саме сакральні місця, аби популяризувати Вінниччину та поділитися з усіма українцями цікавинками про місця сили нашої області, де наші предки черпали позитивну енергію та натхнення.

Попередні роки проєкт відбувався як Міжнародний конкурс, але в умовах повномасштабного вторгнення організувати мистецький захід такого формату немає можливості. Тому вирішили влаштувати Всеукраїнський пленер і запросити українських художників. До заходу долучилися дванадцять митців із Вінниці, Івано-Франківська, Харкова, Одеси, Києва та Вознесенська.

У рамках пленеру учасники щодня відвідують цікаві локації у Вінницькій області. Серед них Буша, Лядово, де скельний чоловічий монастир, ставка Гітлера у Стрижавці. Потрапили до цього списку також Козятин та Сестринівка. У четвер, 25 квітня художники завітали на Козятинщину.

«Нагода хоч трішки відпочити від війни»

Анна Башликова приїхала на пленер із Харкова. Дівчина каже — цей захід важливий не лише з мистецької точки зору, а й водночас чудова нагода допомогти війську. 

— Частину картин ми продамо на ЗСУ, — каже Анна. — А нам, художникам, пленер — це також допомога, щоб ми могли хоч трішечки відпочити та відволіктися від війні, від тієї реальності, яку маємо.

Анна закінчила Харківське художнє училище, а потім здійснила свою мрію і стала випускницею Харківської академії. Хоча, за словами дівчини, ще до 2014 року серед наших студентів, які збирались опанувати живопис, була надзвичайно популярна російська художня академія імені Рєпіна, попри те, що умови для українців там були не найкращі. Працює Анна у різних техніках. Здебільшого це імпресіонізм.

— Кожен регіон у художників має свої характерні особливості, — пояснює Анна Башликова. — Київська має свої особливості. Харківська більш імпресіоністична, яскрава школа. Хоча кажуть, що Харків — це залізобетон, сіре місто, але саме харківські художники пишуть більш яскраво. В Одеської школи картини більш пастельні, а Львівська — це вже декоративна, не реалістична, а з декоративними елементами стилізація картини.

Свої роботи художниця пише найчастіше олійними фарбами, інколи застосовує акрил. Але для пленеру обирає виключно олію. Попри те, що акрил швидше висихає, він дає відчуття штучності — каже Анна. На цьому пленері дівчина теж пише картину олійними фарбами. На полотні перед художницею підмальовок в охристих тонах. Поки важко зрозуміти, як саме виглядатиме картина, адже нанесені тільки загальні обриси — будівля, ліхтар та велосипеди.

— Мені сподобався саме цей ракурс, тому що тут видно велосипеди, це незвично, є ритм, — пояснює Анна Башликова. — Художників навчають, що краще, коли є різноманіття в картині, а не просто симетрична композиція. На неї цікавіше дивитися. Таким чином художник може маніпулювати в своїй картині поглядом глядача. 

Що художник бере з собою на пленер

Каріна Волошко також приїхала на пленер із Харкова. Коли почалося повномасштабне вторгнення, на два місяці вона покинула рідне місто і подалася до Дніпра, та потім повернулася додому. У родині вона єдина художниця.

— Як будь-які діти, я теж постійно малювала в альбомі і займалася чим завгодно — музикою, танцями, — розповідає Каріна. — Це був свідомий крок моєї мами, яка відвела мене в художню школу і доклала максимум зусиль, щоб я почала займатися живописом. Хоча вона не знала, що це стане моєю професією. Коли я потрапила в цей осередок, я там розчинилася і це перекреслило усе, чим я займалася раніше. 

Спочатку Каріна навчалася у художній школі, за тим вступила до художнього училища, а після — до Харківської академії дизайну та мистецтв, яка стала не лише її альма-матер, а й місцем роботи. Каріна не тільки пише картини сама, а й допомагає опановувати живопис своїм студентам.

— Робота в тандемі, коли те, що ти транслюєш, має реалізацію в комусь, це тішить насправді, — продовжує Каріна Волошко. — Але відчувається весь час творчий голод, хочеться самому щось робити і з роками все менше стає часу на особисте відтворення.

Художниця пише картини виключно олійними фарбами. Вона обожнює зображати архітектуру.

— Що художник зазвичай бере із собою на пленер? — запитуємо мисткиню.

— Фарби, пензлі, палітру, розтушовку, розчинник, так, щоб це було якомога компактніше, — відповідає Каріна. — Ти обмежений на пленері тим комфортом, який можеш собі створити в майстерні. Можна, звісно, взяти великий етюдник, він дає більше можливостей, палітру можна більшу взяти, але це додаткова вага, тому для пленеру маленький етюдник, маленька палітра. Але наприкінці пленеру зазвичай легко, ти вже адаптувався до всього і працюєш.

Пейзаж — це постійний рух

Ще одна учасниця пленеру, Оксана Бойко нині мешкає у столиці, а до початку повномасштабного вторгнення дівчина теж жила у Харкові. Це її рідне місто. Закінчила Харківську державну академію дизайну і мистецтв.

— Моє захоплення живописом почалося ще з дитинства, — розповідає Оксана. — Спочатку в студію ходила, потім в художню школу, училище та академію, як будь-яка інша професія здобувається, в принципі. Мені завжди подобалося щось робити руками.

Оксана працює у техніці акрилового живопису, пеше фарбами на полотні. Також дівчина полюбляє графіку — вона пише пастеллю та олівцями на папері і робить ілюстрації за допомогою планшета.

— Мені подобається займатися живописом, який спеціалізується на зображенні архітектури, міського краєвиду, — каже Оксана. — Це — міський пейзаж. Зараз я роблю невеличкі замальовки у своєму скетчбуці. На полотні я малюватиму, вже коли ми приїдемо до Вінниці. Це підготовча робота, щоб визначитись із найкращою композицією, визначити кольори. Мене цікавить динаміка. Пейзаж завжди не статичний. Якісь люди з’являються, якісь йдуть, автівки проїжджають. Лунають частини розмов. Це все дуже динамічно. Тому я спочатку збираю такий матеріал для того, щоб потім реалізувати у великій роботі.

Частина робіт піде на благодійність

Учасники пленеру спершу гостювали у Козятині, а потім поїхали надихатися красою Сестринівки. Вони не лише творили, а й дізналися чимало цікавих фактів про життя Михайла Грушевського — у Сестринівці митцям провели екскурсію Меморіальним музеєм Михайла Грушевського.

Частину полотен, які створять художники у рамках пленеру, продадуть на аукціонах, а виручені кошти спрямують на допомогу ЗСУ. Додамо, що пленер «Кращий художник — 2024. Місця сили України (Вінниччина)» проводять не тільки для підтримки військових, а й для того, аби підтримати митців із тих регіонів, які перебувають під постійною атакою окупанта з повітря.

 

 

Читайте також:

Звітні концерти у Козятинській дитячій музичній школі: поділилися фото виступів

На регіональному фестивалі колотухи було на що подивитися, що показати

Таміла Свириденко подарувала Козятинському музею I-й том «Творів Тараса Шевченка»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.