Старовинні храми Козятинщини. Частина 11. Костели у Махнівці та Самгородку

• Заключна частина нашого циклу про старовинні храми Козятинського району.
• Розповімо вам про дві католицькі святині.
• Священика, який правив у цих храмах, відправили на заслання.
• Самі святині певний час залишалися діючими навіть при радянській владі.

У Самгородку ще в ХІХ було столітті кілька храмів, тоді як у більшості населених пунктів нинішньої Козятинщини було переважно по одній церкві. На карті Шуберта 1860-их років у Самгородку позначено аж три святині - одна кам’яна і дві дерев’яних.

У “Списку населених пунктів Київської губернії” за 1900 рік йдеться про шість культових споруд: римо-католицький костел, православну церкву і каплицю та три єврейські молитовні будинки.

Кам’яний храм, позначений на карті Шуберта - костел. Він зберігся до наших днів. Це римо-католицький костел Святої Анни.

►Джерело фото тут

Про те, що у Самгородку був римо-католицький храм, йдеться у Словнику географічному Королівства Польського. Щоправда, там святиня має зовсім іншу назву - костел Вікентія і Павла. Споруджений він був з каменю у 1882 році.

Святиню збудувала родина Копчинських. Вони купили землі Самгородка у Прота Потоцького, а пізніше у містечку став господарювати Станіслав Ребіндер. Він збудував у Самгородку маєток, який, до речі, зберігся до наших днів, проте у занедбаному стані. Ворота на в’їзді до маєтку теж збереглися.

Коли костел Вікентія і Павла змінив свою назву і став костелом святої Анни - невідомо.

Молилися у магазині

Якщо у 60-х роках ХІХ століття у Самгородку було три храми, то у Махнівці ми нарахували лише два - один кам’яний і один дерев’яний. Хоча у джерелі за 1900-ий рік вказано, що у селі діяло дві православні церкви, римо-католицький костел, синагога та чотири єврейські молитовні будинки.

“Махнівка - повітове містечко з двома грецькими та католицьким костелом, тут же грецький монастир,” - йдеться у “Географії країн східної Європи” за 1815 рік. Монастир, про який йде мова - це монастир Бернардинів. Як вказано у “Словнику географічному Королівства Польського”, його фундатором був Януш Тишкевич. Він же дав кошти на будівництво монастиря Босих Кармелітів у Бердичеві.

Монастир Бернардинів зруйнували під час національно-визвольної війни Хмельницького. А от костел Яна Непомуцького, який і сьогодні можна побачити у Махнівці, збудували значно пізніше.

“Костел височіє серед містечка, а при великому вівтарі розташований образ святого Яна Непомуцького, що належить пензлю Смуглевича”, - йдеться у “Словнику географічному Королівства Польського”.

Римо-католицьку парафію у Махнівці заснували у 1795 році за єпископа Летичівського отця Михаїла Романа Сіраковського. А документ на будівництво костелу Яна Непомуцького підписали роком раніше - 4 травня 1794 року. Його фундатором став Прот Потоцький, махнівський поміщик. Потоцький виділив на будівництво костелу 23 тисячі злотих.

►Джерело фото тут

Поки храм не звели, парафія користувалася залишками приміщення зруйнованого монастиря Бернардинів. Але стіни колишнього монастиря продовжували руйнуватися і правити службу там стало небезпечно.

Поряд із монастирем і зруйнованим замком розташовувався магазин Прота Потоцького. Він переробив його на молитовний будинок і парафія тимчасово перейшла туди. Що стосується будівництва костелу, то воно затягнулося на роки. Можливо, через те, що Прот Потоцький збанкрутував. Завершили зведення святині аж у XIX столітті.

Відправили на Соловки

Поєднує ці два храми не лише їх конфесійна приналежність. Обидва костели пов’язані з ім’ям Олександра Самосенка. Це католицький священик. У 1920-их роках отець Олександр був настоятелем Самгородоцького костелу, ще раніше - вікарієм у Махнівці.

Самосенко опікувався Самгородоцьким костелом до 1928 року. Тоді його призначили настоятелем костелу у Бердичеві. Але він не покинув своїх парафій, де працював раніше. Паралельно з Бердичевом він проводив літургії у Самгородку, Махнівці. Певний час відправляв службу і в Козятинському костелі.

Так тривало до 1935 року. У 35-му отця Олександра заарештували. Його звинуватили в тому, що він ніби то відправляв панахиду за Юзефом Пілсудським. Пілсудський - це маршал Польщі, що брав участь у польсько-радянській війні, об’єднавшись із армією УНР.

Священика відправили на заслання на сім років. За цей час він побував на Соловках і у концтаборі в Карелії. Після звільнення отець Олександр повернувся до України, але ані до Бердичева, ані до Самгородка не приїздив. Він став опікуватися парафією у Житомирі і клопотав про її офіційну реєстрацію.

Як довго храми діяли?

Позаяк священика, який правив службу у Махнівці та Самгородку, відправили на заслання, що сталося з костелами? Адже у селах району радянська влада почала масово закривати, а подекуди руйнувати культові споруди. Проте костели у Махнівці та Самгородку ця хвиля не зачепила. Відомо, що обидві святині функціонували навіть в період Другої світової війни.

Йозеф Шиманський у статті “Стан католицьких костелів на поділлі (Вінницька область) 1941-1964” пише, що у 1944 році канцелярія народних комісарів звернулася до секретаря обласної ради з проханням зібрати інформацію про храми усіх конфесій, окрім православних, вказати кількість замкнених та не діючих молитовних будинків, а також тих, які належать іншим парафіям.

За результатами цієї перевірки встановили, що у Махнівці, яка тоді називалася Комсомольськом, та Самгородку костели були, але не було постійної душпастирської опіки. Попри це, храми були діючими.

“У першій половині 1946 року функціонувало 40 католицьких парафій, 37 з них розміщувалися в старих костелах, 3 - у комунальних приміщеннях, які отримали після того, як храми закрили”, - йдеться у статті Шиманського.

Серед переліку парафій, які користувалися приміщеннями, є і Махнівка, і Самгородок. Що свідчить про те, що храми в обидвох селах на той час були діючими.

У 1957 році деякі парафії Вінницької область навіть отримали офіційне схвалення. Серед них і Самгородок. Католицька парафія села тоді налічувала майже тисячу прихожан. Проте у Махнівці парафія офіційної реєстрації так і не отримала. Натомість парафія костелу у Листопадівці, які входила до Комсомольського району, зареєструвалася. Тож можна припустити, що приблизно тоді закрили і костел у Махнівці. Частину приміщення костелу передали бібліотеці.

Святиня у Самгородку профункціонувала трохи довше. До початку 1950-х років парафія ще згадується серед звітних документів, проте вже у 50-их роках Самгородоцька зникла з переліку католицьких парафій. Це може свідчити про те, що саме у той час костел перестав функціонувати.

На щастя, ані костел у Махнівці, ані у Самгородку не підірвали, як це трапилося у Білопіллі та Козятині. Приміщення просто використовували для інших потреб.

Обидва храми відновили свою роботу у 1992 році. Святині повернули парафіям, а єпископ Ян Ольшевський провів обряд освячення.

Усі публікації про історію Козятина та району читайте тут

Якщо ви пропустили попередні публікації про храми, пропонуємо переглянути:

Старовинні храми Козятинщини. Частина 10. Поличинці

Старовинні храми Козятинщини. Частина 9. Журбинці і Збараж

Старовинні храми Козятинщини. Частина 8. Сестринівка

Старовинні храми Козятинщини. Частина 7. Вернигородок

Старовинні храми Козятинщини. Частина 6. Гурівці

Старовинні храми Козятинщини. Частина 5. Пляхова

Старовинні храми Козятинщини. Частина 4. Вовчинець

Старовинні храми Козятинщини. Частина 3. Сошанське і Михайлин

Старовинні храми Козятинщини. Частина 2. Блажіївка

Старовинні храми Козятинщини. Частина 1. Глухівці і Махаринці

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.