Для чого я працюю на посаді редактора газети? Не заради протистояння корупції. Це дорога в нікуди. Я працюю, щоб сприяти розвитку таких організацій, як, наприклад, школа інноваційного розвитку дитини, експрес-кафе, дозвілля від Скінії тощо.
Чого ж не вистачає в Україні та в Козятині? Найперше, це людей, у яких домінує завтра над учорашнім. Тобто лідерів. Здатних організувати своє життя і життя навколишнього середовища, що максимально дає можливість розвитку людини як особистості, так і громади. Візьмемо за основу вибір. Ну вибрали. А тут — на тобі — вибрали те, що вибирати не потрібно. Здавалося, вибирали з кращого. А вибрали найгірше, що можливо тільки уявити, а не передбачити. Талантів — художників, музикантів, програмістів, чудових військових, духовних лікарів… У нас тут усе гаразд. А ось лідерів села, вулиці, міста, школи, спортивних команд.
Ті, що генерують і рухають націю на місцевому рівні, на мій погляд, виглядають катастрофічно.
А тут прорізалось, прорвалось! Нічим не прикрита, базуючись на власних зусиллях, зусиллях молодого покоління, школа майбутніх президентів України, адвокатів та юристів, лікарів та мерів, головнокомандуючих армією всього світу.
Прихистилися не в добротних спортзалах і басейнах, будинках культури. А поряд з напівзанедбаним комунальним об’єктом — міським туалетом та танцмайданчиком. (Про це в публікації на стор. 3 про підприємця Дмитра Вольського.)
Молоді люди вдихнули життя, приклавши руки та свою комунікабельність. Ізолювались від влади, створили шедевр людської мрії молоді. Аналогів, напевно, немає в світі. Але популізм і заздрість чиновників може стати загрозою їх діяльності. Я, як омбудсмен міста, беру їх під опіку і надіюсь на депутатський корпус, що забезпечить повне сприяння молоді в реалізації задумів — узаконити на довготривалий термін використання землі, що вже ними освоєна (з танцмайданчиком) на безоплатній основі, доки проект не набуде комерційної основи з надприбутками. Вважаю, що такий аргумент буде мотивувати молодь до дій та освоювати простір та владу.
