У Козятині більшість знітилась, а інші відклали гроші на сабантуй. На жаль, Козятинщина втратила, навіть, не набула вектору громадського розвитку. А освоєння бюджету міста і району перетворюється в хаос марнотратства. Популізм, і як результат, параліч відсутності лідерів, що спонукають громаду до процвітання і успіху.
Розгубленість править громадою. Можна, звичайно, робити вигляд, що нам усе одно. Але ж так вже не виходить.
Дуже серйозне святкування Дня міста в Козятині набуло неідеологічного характеру. Влада використовує свято, як метод формування системи близькості до людей. Демонстрація успішності її функціонування — підтасування поглядів в суспільстві театралізацією, обумовлюючи високим ступенем емоційного включення оточуючих на розпитті - від пива до міцних алкогольних напоїв. Якщо простий громадянин розкошелиться власно набутим капіталом, то чиновники впиватися будуть за рахунок бюджету. І хвалитимуть один одного, які вони розумні, а які ми дурні.
Це свято, насамперед, розважального характеру. Сформоване традицією державного свята в радянському хаосі. Має на меті ідеологічний вплив на маси з боку світської влади. На сьогодні — щоб розмити стандарти відсутністю кордонів між миром і війною, між легальним і нелегальним, суверенітетом і залежністю, правдою і брехнею.
Бо що можна святкувати, коли в Україні війна? Чи можуть існувати до перемоги над російським агресором, інші свята? Можна жити в "текучому" світі і ждати, і спостерігати? Тим більше, йде в руїну держава Україна.
Гуру від влади дивляться на нас, як на гаманець їх особистого майнового збагачення. Не отримавши, до речі, здачі за ті приниження і навіть смерть на фронті.
Коли ти ти п'єш і скачеш, якщо ти не знав до цього часу, то тепер ти знаєш, що ці родини (публікація на стор. 2-3) плачуть. А за полеглими воїнам Козятинщини не оголошувалось жодного трауру… Зате День міста відгопцюцюємо? То що ж ти святкуєш, українцю? Свою аморфність? Приналежність до чиновництва?
Відома поетеса України, таланти якої визнає весь світ, Ліна Костенко, сказала: “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.” Ідучи на поводу і весь час у змові з владою, мовчанням або улесливим вітанням і посмішкою, ти схвалюєш дії влади. І ми втрачаємо свято життя кожного дня протягом року, а не одного вирваного дня у вигляді свята дня народження міста. Бо комфорт громади визначається не годинами, а постійним перебуванням у ньому. З хорошими освітленими дорогами, відповідними і доступними комунальними послугами, якісним і доступним медичним забезпеченням, достойною зарплатнею, розвинутим і комфортним громадським транспортом, чистою екологією тощо.
Війна не дасть нам забути про себе. І ніяким святом ми від неї не відмежуємося.
