Дмитро Артемчук
Прочитав у дешевій газеті, що вважає себе соціально культурним виданням, “передовицю” “Хто знищив Пушкіна”. Спочатку думав, що з’явилися якісь нові подробиці щодо смерті поета. Та прочитавши, зрозумів, що мав на увазі автор — зруйнований “пам’ятник” російському поету в центральному парку. Виникло багато питань відносно безкультур’я авторки, яка, щоб не потрапити до суду, в назві газети “RIA-Козятин” губить літери. Тепер розумію, чому козятинська культура в такому занедбаному стані.
У коментарі самої ж завкультури йдеться, що сам пам’ятник був пошкоджений часом. Тобто за ним ніхто не дивився. Тоді виникає інше запитання, куди ж ви дивилися?
Ви плачетесь, що опозиційна газета (наша) “презентує подарунки владі міста чи то зруйновані євроконтейнери, пошкоджене капітальним ремонтом дорожнє покриття”… Усе і передруковувати нема смислу, бо смислу ніякого в наборі слів авторки (та ще й на першій сторінці кишенькової газети) не відслідковується. Таку писанину можна читати, коли сумно і хочеться себе розвеселити.
Якщо про здорову критику роботи міської влади говорити, то на думку спадає міський будинок культури, де зроблена “сучасна сцена”. На більше грошей забракло? От тільки нова сцена сучасною виявилася тільки для школярів молодших класів. Як тільки на тій сцені станцювали випускники, з неї позлітали мікрофони разом з підставками. Міський будинок культури ремонтують вже не один рік. Дірки в підлозі біля сцени прикрили килимом. А в глядацькому залі під ногами видніються прогнилини. Зате ремонт у залі засідань міської ради завершили від сесії до сесії. Хоча там були і стіни як стіни, і підлога не провалювалась. То так робить так звана опозиція чи це так робить так звана місцева влада? Усе собі коханим, а людям як прийдеться?
Щодо вулиці Г. Сковороди (Боженка), яку пригадують в статті про Пушкіна, ніби капітально відремонтовану. Капітального там і близько нічого немає. Роботи можна визнати як поточний ремонт дороги, з якими влада халтурить. Люди телефонують, обурюються, кличуть редакцію, аби зафіксувала факти. І ми виїжджаємо на місце злочину.
А щодо відкритості влади, то і тут авторка лукавить. Були звернення громади в міську раду — усні і письмові. На жаль, там діють за принципом: “Якщо ти наближений до влади, чи з БЮТом, тобі все”. А якщо ти чужий, то розведуть руками. Не на часі, мовляв.
Щодо самого “пам’ятника” поету, то він не стояв на балансі міськради, ніякої вартісної ціни не мав і ніхто зловмисників не буде шукати. А якщо і стояв, про що йде мова в публікації, то ганьба завкультури, що так за пам’ятками дивиться.
Пушкін же зневажав українців, присвоюючи їм титул зрадників і це мають знати чиновники. Ми ж їм про це розповідали (про це і в інтернеті є). Незалежність України починається з відродження української мови та культури. І те, що бюст російського поета вночі розбили, знищили “пам’ятник” поету, який не мав ніякого відношення до нашого міста і до України — правильні діяння, на жаль не влади Пузиря.
