Олександр Федорович Юхимчук народився в місті Козятин в сім`ї залізничників 7 лютого 1943 року. Закінчив Вінницький медінститут з відзнакою. Коли навчався, не один раз відвідував музей Миколи Пирогова. Його цікавила хірургія. Відвідував постійно кафедру госпітальної хірургії. Чергував на станції швидкої медичної допомоги. Після закінчення Вінницького медінституту отримав направлення на роботу в залізничну лікарню ст. Козятин. Йому була надана посада лікаря-хірурга.
На Першотравневій демонстрації міста Козятина 1984 рік лікарі зліва на право Олександр Юхимчук, Григорій Володін, Іван Смолич в седині головний лікар лікарні Зіновій Виноградський
На даній посаді він проявив себе — хірургом високого класу.
Це підтверджувалося і тими розмовами, які точилися навколо його імені. А ще скажу, що це людина була з гумором, багата на спілкування, оптимістична.
І, найголовніше, мав свої думки на речі, незалежно від вказівок, особливо коли він як член комуністичної партії виконував обов`язки секретаря партійної організації лікарні. Був демократичним, але тримав свої судження при собі.
Він вчився в лікарів-хірургів ветеранів, які в період Великої Вітчизняної війни працювали у військових госпіталях. Це Сергій Абрамович Тавшивадзе — завідувач хірургічного відділення лікарні, почесний громадянин міста Козятина, Павло Ігнатович Хрипунов, Василь Панасович Марковський, Зіновій Абрамович Виноградський — головний лікар лікарні, за сумісництвом працював анастезіологом. Їм на зміну прийшли молоді лікарі: Віктор Іванович Ліпинський, Олександр Федорович Юхімчук, Дмитро Панасович Пузир, які стали лікарями-хірургами, професіоналами. Особливо потрібно відзначити Олександра Юхімчука, працюючи себе не жалів, не мав вихідних днів, не мав режиму роботи, завжди приходив раніше за всіх на роботу. І йшов з роботи пізніше всіх. Був лікарем від Бога. Він був патріотом і лікувального, дієтичного харчування хворих, приймав до виконання пропозиції лікаря-дієтолога та дієтсестри.
Як секретар партійної організації Олександр Федорович звертав увагу на розвиток художньої самодіяльності у лікарні — особливо хору. Де співали такі наші солов‘ї, як Ольга Дядюра, Алла Галінська, Людмила Кашпіровецька — ведуча хору та інші.
Олександр Юхимчук в 1988 році був делегатом Всесоюзного з`їзду лікарів у Москві.
На з’їзді міністр охорони здоров’я Чазов задав тон. Він говорив про недоліки в охороні здоров’я: страхову медицину, яка вкрай потрібна, що давно наш народ тривожить, слабка матеріальна система, профілактика виробничого травматизму, розвиток фізіотерапевтичної служби, питання екології та інше. Олександр Федорович після з`їзду на засіданні медичної ради лікарні про це все інформував лікарів.
І спільно з головним лікарем активно підтримували розвиток фізіотерапевтичної служби в Залізничній лікарні. У цьому значна заслуга зав. відділу, лікаря з великої літери Віталія Бабія. Відділення було кращим на Південно-Західній залізниці. У ньому хворі отримали багато фізіотерапевтичних процедур.
Олександр Юхімчук часто хворів, особливо його турбувало серце. Лікувався, але другого квітня 1999 року серце хірурга від Бога не витримало і він відійшов на небо.
Підсумком його роботи були сотні проведених операцій, багато збережених життів, тисячі подяк і добрих слів.
У останню дорогу його проводжали майже всі мешканці м. Козятина.
Земля йому пухом. Його душа відійшла до Бога, зоставивши по собі у спадок козятинцям сповідь душі — любити один одного і творити добро в житті
На його могилі написано, на пам’ятнику: «Спалював себе— світив іншим. Вічна йому пам`ять!»
Іван Смолич, ветеран праці, лікар
