Йому виповнилося б 36 років...

Старшина роти 81-ої окремої аеромобільної бригади, 90-го окремого аеромобільного батальйону Юрій Осавулко народився 17 лютого 1981року. Родом він з Самгородка. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" III cт.

21 травня 2015 у Самгородку провели у потойбічний світ загиблого воїна, якого батьківщина призвала в серпні 2014 року виконати патріотичний військовий обов’язок на Сході нашої країни.  

Початкову освіту отримав у Самгородецькій загальноосвітній школі. У 1999 році закінчив у Гущинському СПТУ шоферські курси. З 1999 року по 2001 служив у місті Мукачеве. У 2005 році одружився. Деякий час працював у одній із Вінницьких меблевих фірм. Пізніше створив і очолив  будівельну бригаду і заробляв гроші будівельними роботами у різних куточках України. 23 серпня 2014 року отримав повістку з військкомату.  Юрій  проходив передвійськову підготовку з побратимами в місті  Житомирі. З 14 листопада направлений в зону АТО. Ніс службу, захищаючи кордони України, в селах Костянтинівка, Водяне, Піски. Напередодні Нового 2015 року приходив у короткочасну відпустку додому. А вже 5 січня відбув до місця дислокації його батальйону. Загинув, захищаючи за наказом, до останнього подиху від ворога Донецький аеропорт. Вважався зниклим безвісти, після  важкого бою в аеропорту, з 20 січня 2015 року. Старшина з позивним "Єсаул" саме того дня  востаннє виходив на зв’язок із родиною.

Згадує про героїзм загиблого товариша  командир взводу Сергій Гуссіді з м. Миколаєва: — Уже дуже мало було бійців і утримувати аеропорт ставало все важче. Ворог так усе влаштував, що  підійти чи під’їхати,  забрати чи допомогти хлопцям не було можливості. Вони намагалися до останнього утримувати аеропорт і вижити, та  стався вибух і  усе завалилося...

Юрій Осавулко загинув під завалами аеропорту 20 січня 2015 року. 25 січня  співробітниками МНС  самопроголошеної «ДНР» та полоненими на   жахливому місці   під руїнами було виявлено   тіла чотирьох  наших військовослужбовців. Полонені української армії, що використовувалися  ворогом, як  дармова робоча  сила, упізнали в одному з загиблих  Юрія Осаулка з позивним «Єсаул».  Трагічна звістка була підтверджена для рідних експертизою ДНК та особливою прикметою – зламаним мізинцем.

У мирному житті наш земляк працював електриком. Був одружений. Без тата залишилися дві донечки - Інеса та Віка, втратили сина батьки.

Указом Президента України "за особисту мужність та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагорожений орденом "За мужність" III ступеня.  Також нагороджений нагрудним знаком "За оборону Донецького аеропорту", медаллю УПЦ КП "За жертовність і любов до України", нагрудним знаком "Гідність та честь", почесною відзнакою Козятинської міської ради "За героїзм та патріотизм" (посмертно).

На честь загиблого земляка на будівлі Самгородоцької школи встановлено меморіальну дошку. Церемонія відкриття пам'ятного знаку відбулася 17 січня 2016 року за участі батьків та рідних героя.

Джерело: сайт музею історії м. Козятин

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.