З цукром потрапили у скруту— виручив отець Роман

• За вихідні ініціативна група «Міцний тил» провела в свої цехи воду, а в понеділок, 22 липня, запустили нову продуктову лінію. Вирішили порадувати хлопців пряниками з медом. Підійшли до мішка з цукром, а в ньому — борошно. Як 5 жінок вийшли з скрутного становища.

 Катерина Коваль ще рік тому мала велику мрію. Кожного разу, як її сестра Ольга їхала до хлопців на якийсь із напрямків, то поставало питання, де взяти їм в дорогу багато печива.

— Телефонуємо, просимо у наших, місцевих кондитерів допомоги. Ще ні разу не було, щоб хтось відмовив, але хотілося робити печиво самим. Коли в цехи провели воду, наша з Ольгою мрія стала реальністю.

— Тобто ви сьогодні 22 липня відкрили пекарську лінію з виготовлення печива? — запитуємо всіх волонтерів, що були в цеху і просимо їх розповісти, як то було.

— Все починалось, як у фільмі з пригодами. Ми принесли здому 4 електродуховки. Я, — розповідає пані Ольга, — Катя, моя кума Інна Гудзовська і сусідка Оксана. П’ятою з нами була ще одна наша односельчанка Ірина. Поставили духовки і стали готуватись до замісу тіста. Знаємо що є борошно і є цукор. Коли хотіли розкрити мішок, думаючи, що він з цукром, а то мішок з борошном. Зателефонували отцю Роману, щоб виручав і він дуже швидко привіз нам не тільки цукор, а й борошно і багато інших продуктів. Хочу через вашу газету  подякувати отцю Роману і прихожанам храму Святого пророка Іллі за постійну допомогу нашим воїнам, — каже Ольга.

— Оля, а скільки ви спекли пряників?

— Пряники ще печуться, ми можемо тільки сказати, що переробили мішок борошна, а в тісто пішло 300 яєць 15 літрів жиру 15 кг шкварок і 10 літрів смальцю, 5 кг цибулі, 1,5 літра соняшникової олії. Робимо пряники солодкі з медом і підсолені з зеленню. З зеленню самі спробували, смачні — не те слово, думаю, що і хлопці оцінять.

— З ящиками проблема вирішилась?

— У нас все вирішується, правда не завжди так, як ми плануємо. Чого у нас немає, а нам того швидко треба — ми мусимо купити, а ті гроші ми могли б витратити на реторт пакети. Їх нам треба ще більше ніж ящиків. Проходить два тижні і 5 тисяч пакетів відправляємо посилками на різні напрямки.

— Ви вже з водою, хто вам воду проводив?

— Ми і наші золоті хлопці. Вода в цеху — це велике полегшення на наші руки.

— Ви печете пряники, а немає вашого головного технолога по випічці виробів з тіста Владіка Тучака?

— Владік є постійно, в цей день ми дали йому відпочити, а найкращий для нього відпочинок це на ставочку з вудкою посидіти, — сказала наостанок нашої розмови пані Ольга.

А Катерина додає:

— Ми сьогодні з допомогою добрих і щирих людей, завдяки п’ятьом парам жіночих рук приготували близько 70 кг смачного домашнього печива. Вдосконалюємо та працюємо далі. Все завдяки людям, які допомагають, які підтримують наше виробництво.

Хочемо подякувати прихожанам церкви Святого пророка Іллі та настоятелю храму отцю Роману за постійну допомогу. Борошно, крупи, мед, олія, цукор. Хочу назвати й тих, хто допомагає постійно: Юлія Козунь за мішок цукру та 100 яєць, Анютка Гунько за цукор, борошно і яйця. Оксана Крючкова за моркву та сіль, Анастасія Коновалюк за приправи, миючий засіб, 200 грн на реторт пакети, Тетяні Братковій за моркву, цибулю та 500 грн на реторт пакети. Тетяна Ковтонюк за борошно та цукор. Тетяні Ільчук за приправи, миючий засіб, 5000 грн на реторт пакети. Анні Сас за моркву. Магазин “Фора” за бананові та пластикові ящики. Анжела Куба, Святослав Фалатюк за доставку продукції і постійну допомогу. А ще хочу повідомити, що у нас є велика потреба у моркві, салі, меді. Хлопці дуже просять сала, паштету і якомога більше наповнених реторт пакетів тому, що це для них і  зручно і ситно, — відзвітувала за роботу «Міцного тилу» пані Катерина.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.