Штрафувати хочуть тих, хто ледь зводить кінці з кінцями

Мешканці Козятина вже  звикли, що всі проекти, за які береться нинішня влада, втілюються за принципом: «Застав дурного Богу молитися». Не є винятком і боротьба зі стихійною торгівлею на вулиці Василя Земляка.

Відділ внутрішньої політики з гордістю розмістив на сайті міськради і в своїй кишеньковій листівці допис «Коли торгівля стає стихією» зі світлинами зустрічі мера з «учасниками стихійної торгівлі». Фото варто було підписати «Ситий голодному не товариш». Тіло в  кріслі міського голови належить людині із зарплатнею не менше двадцяти тисяч гривень на місяць. Особисту автівку (щоб ви не сумнівались!) заправляють за кошти міськради, а лизоблюди ледь не щодня в різний спосіб виявляють «повагу» джентльменськими наборами: елітний бренді, коньячок, ікорка.

Чи може ця особа перейнятися проблемами тих людей, яких торгувати на вулиці змусила бідність? Чи розуміє, що не від такого життя, як у нього, пенсіонерка мерзне просто неба, розраховуючи продати головку часнику і три морквини? Чи усвідомлює, що на виручені за це кошти купляється не путівка на Мальдіви, а життєво необхідні ліки?

Безумовно, проблема стихійної торгівлі в Козятині потребує вирішення, але не в такий примітивний і принизливий спосіб, як це робить міська влада. Їй-Богу, викликають співчуття ті працівники міськради, як і співробітники поліції, яким «випала честь» за розпорядженням мера боротися з людьми, що намагаються вижити за рахунок  вуличної торгівлі.  

Чи існує компроміс у впорядкуванні несанкціонованої торгівлі на вулиці Земляка? Які чинники варто було врахувати «слузі народу», перш ніж виховувати законослухняність в учасників стихійної торгівлі?

Переважна більшість тих, хто торгує на вулиці Земляка, це «бізнесмени» мимоволі, дохід яких від торгівлі ненабагато перевищує суму єдиного податку за такий вид діяльності. Радники міського голови почнуть кудахкати про можливість торгувати у відведених для цього місцях, тим більше, мер стверджує, що на Колгоспному ринку створені належні санітарно-гігієнічні умови. Якщо це так, то най усі його нащадки отоварюються в таких умовах. Бо насправді на території Колгоспного ринку час зупинився років сорок тому, і торгівля в тих «цивілізованих» умовах  нічим не краща за торгівлю з землі на вулиці Земляка.

При рівнозначності умов набуває значення логістика. Товар, що продається на вулиці Земляка, здебільшого є доповненням до основного продуктового кошика, за яким мешканці звично прямують на «Хлібодар», у народі  «Хитрий базар». До речі, через те він і «хитрий», що розташувався в місці, найбільш зручному для містян. Погодьтеся, що скупившись на «Хлібодарі», господарка не прямуватиме на Колгоспний за пучком зелені чи стаканом квасолі. Ось і виходить, що силоміць туди покупців не загнати, а які торги там, де купувати нема кому?

Головний козир міського голови – піклування про епідемічне благополуччя – на даний час теж виглядає непереконливо. Одна річ, якби ми жили в Німеччині. Однак в Україні  вірогідність придбати продукт сумнівної якості чи невідомого походження в наш час однакова, що в супермаркеті, що на стихійному ринку. І якщо торгівля м’ясними і молочними продуктами беззаперечно має бути лише в установлених місцях і з відповідними дозволами, то чи варто проголошувати порушником закону бабусю з десятком яблук?

До речі, якби наш мер, а за його прикладом й інші працівники міськради, дбали про рівень загальної ерудиції, то дослідили б питання вуличної торгівлі в інших країнах. Їх би здивував той факт, що, наприклад, у цивілізованій Швеції влада Стокгольма не розганяє, а підтримує стихійні фруктові ринки. У цій країні власники крамниць все частіше виносять товар на тротуар: рейл з одягом, лоток з овочами, розкладку з тістечками. Влада Гонконгу усіляко сприяє вуличній торгівлі, забезпечуючи освітлення та захист від дощу. Скромні прибутки вуличних торгівців для них не загроза економіці, а підтримання рівня життя населення. У Японії з’явилася компанія, що вирішила відновити 400-річну традицію вуличних коробейників. Кілька сотень таких продавців у Токіо торгують різними дрібничками, сповіщаючи про себе звуком ріжка.

Прогресивність нашого мера поки що не йде далі погроз штрафувати тих, для кого торгівля на вулиці Василя Земляка залишається єдиною можливістю звести кінці з кінцями.  

Інокентій Гук

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.