Ним прописано так. А вони не забули — мстять і понині

Тарас Шевченко називав себе онуком гайдамацького повстання - його дід по батьковій лінії Іван Андрійович Шевченко був свідком Коліївщини, про події якої він розповідав своєму онукові і близьким людям.

В основі поеми "Гайдамаки" (тюрк. Hajdamak - розбійник, грабіжник) лежать події, пов'язані з повстанням козацтва 1768 р увійшов в історію як "Коліївщина". Причин повстання кілька: тут і боротьба за особисту владу, за звільнення від польського панування, проти релігійного гніту; не останню роль зіграли і антиєврейські настрої, що наростали ще з часу повстання Богдана Хмельницького (1648-1654)

В одному з єврейських свідчень про Уманської різанини сказано: "Коли гайдамаки увірвалися в місто, що залишилися в живих євреї замкнулися в синагозі і відчайдушно захищалися. Не в змозі впоратися з обложеними, розбійники привезли гармату і ядрами стріляли по синагозі. Були вбиті тисячі євреїв, їх кров переливалася за поріг синагоги. Вбивці топтали немовлят на очах їхніх матерів, живих дітей вбивали на вістря пік і з торжеством носили вулицями, як би святкуючи перемогу ". В актах Уманського Базиліанського монастиря можна прочитати: "Страшно було бачити їх (євреїв), живими плаваючих у власній крові, без рук, без вух, оголених, яких добивали присутні з сіл селяни ... тут навіть жінки, запеклі прикладом чоловіків, дрючками, серпами, ножами різали і вбивали, і навіть дітей своїх до цих жорстокостей примушували "