Про інваліда, що добирається з Іванківців до Козятина на візочку по бездоріжжю (Оновлено)

У Павла все до ладу. Тільки бідкається, як витрусити сажу в оселі

В Іванківцях за платіжками на пошту люди їдуть самі

Каже сусід інваліда:

— Останнім часом в нашому селі, мабуть, реформа поштової галузі відбулася. Тепер по платіжки за електроенергію потрібно їхати на пошту в місто. Від знайомих я знаю, що в  Козятині платіжки приносить листоноша. Мабуть, там листоноші високої кваліфікації, а у нас звичайні. В селі роботи і без того вистачає. Поїхати по платіжку час знайдемо. Тільки не у всіх є можливість поїхати власним транспортом. Поїздка у місто в обидва кінці нам селянам обходиться в 16 гривень. От міркуємо як краще. Всім селом скластися по декілька гривень і працевлаштувати ще одну листоношу, спеціально для платіжок. Це жарт звичайно, але невже люди в Іванківцях гірші ніж в місті.

Сусід Павла Володимировича сказав своє тай пішов, а ми з товаришем юності, як давні знайомі пройшли до будинку, де мешкає інвалід з двадцятирічним стажем.

Без ніг інвалід, а на руки майстер

Запитуємо, хто в будинку прибирає.

— Так у мене ніг немає, а руки то є, — діловито відповідає наш співрозмовник. Сестра з ПРБ не набігається до мене. Є правда робота, на яку треба наймати людину. В мене опалення пічне. Час від часу треба сажу з димоходів вимітати. Робота та чоловіча, а в терцентрі для таких, як я посади сажотруса немає Тож доводиться наймати людину на таку роботу, а знайти нормальну — велика рідкість. В основному погоджуються сажу трусити за могорич наперед. Потом чекай коли той підрядник за замовника  згадає.

— Які ще маєш побутові проблеми? — запитуємо.

— У мене немає наземних проблем, куди можу добратися все зроблю сам. Навіть по силам самому вистеляти з дошок підлогу. Маю господарство, для повного комфорту. Маю малинівку для спілкування. Пташка маленька, а співає красиво. Маю проблеми іншого характеру. Візочок службою захисту інвалідів видається на 4 роки. По такій дорозі як вулиця Лісова він може прийти в непотріб значно раніше. Виїжджаю в місто, щоб скупитися один раз на тиждень — колеса в візочку бережу. А тут через засуху в багатьох криницях села води не стало. Доводиться їздити через день по воду. Була б дорога хороша не було б проблем, а так по камінні колеса швидко з ладу вийдуть. Ті люди, що ставили термін дії візочка не знали, що в Іванківцях погані дороги, і тими дорогами доводиться добиратися інваліду щоб набрати води. 

►Такою дорогою чоловік з інвалідністю кожен тиждень їздить купляти  продукти    

Поспілкувалися з другом юності і задаєшся питанням: «Яку потрібно мати силу волі, щоб не впасти в депресію оставшись без ніг? Знайти в собі резерви, щоб не бути для когось обузою? Маючи сестру, як у нього  можна було б йому розслабитись.Тільки він хоче свою рідню бачити не служанкою в оселі, а приймати сестру, як гостю, що завітала до брата. Все, що в його силах він намагається робити сам. 

Владо не будьте байдужою, адже для кращої дороги, чи щоб принести інваліду платіжку додому не так вже й багато потрібно.

Платіжки вже рознесли

Після вихідних ми зустрілися з листоношею Іванковець Оленою Ільченко. Вона повідомила, що платіжки за електроенергію нею розносяться. Цей місяць так співпало, що платіжки з «Енери» надійшли перед вихідними і Днем Незалежності. А людям хочеться отримати їх у перший день. Найнетерплячіші іванківчани самі забрали платіжки. Селяни, які довірились листоноші, отримали платіжки у вівторок, 27 серпня, після вихідних.

Нагадаємо:

Машини гублять колеса. Чому не ремонтують дорогу на Центральній у селі Козятин
 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.