У школі № 9 відкрили меморіальні дошки на честь двох Героїв

• Саме тут, у школі № 9 навчалися Володимир Цимбарович та
• Віталій Михайловський. У цих стінах вони зробили перші кроки до великих звершень. Вони будували плани і мріяли про майбутнє,
• тільки в їх долі вдерлася війна.

У четвер, 5-го вересня, в гімназії № 9 Козятинської територіальної громади відбулося урочисте відкриття меморіальних дошок та вшанування пам’яті воїнів Збройних сил України Володимира Цимбаровича та Віталія Михайловського, які героїчно загинули, захищаючи рідну землю. Меморіальну дошку встановили на фасаді навчального закладу.

Почесне право відкрити меморіальну дошку було надано дочці Віталія Михайловського Валерії та її мамі Ірині. Почесне право відкрити меморіальну дошку Володимиру Цимбаровичу було надано синам Героя Андрію та Денису.

Після відкриття меморіальних дошок ведуча мітингу Дар’я Мінаєва запросила до скляних плит Героїв покласти квіти.

Потім ведуча зупинилася на біографіях Героїв Віталій Михайловський народився 31 жовтня 1988 року в місті Вінниця. Початкову освіту здобув у ЗОШ № 30 міста Вінниця, де навчався з 1996 по 1999 рік. З 1999 до 2006 року продовжував навчання в школі № 9 у селі Козятин. Після закінчення школи вступив до Козятинського училища, де здобув професійно-технічну освіту за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору». Пізніше отримав ще одну професію — «Помічник машиніста, водій електровозу». Після навчання Віталій працював слюсарем з ремонту рухомого складу 4 розряду у вагоно-ремонтному депо свого рідного міста.

6 вересня 2021 року Віталій підписав контракт зі Збройними Силами України. Після закінчення базової підготовки, отримавши сертифікат, він продовжив свою службу, адже розпочалося повномасштабне вторгнення. Віталій мужньо захищав рідну землю, воюючи на важливих ділянках фронту, таких як Київщина, Чорнобиль, Лук’янівка та Донецька область.

Віталій був солдатом, займав посаду номер обслуги гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини А —1619, проходив службу у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

2 травня 2022 року, залишаючись вірним військовій присязі, Віталій загинув під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Шевченко Волноваського району Донецької області, отримавши поранення, несумісне з життям сказала ведуча.

Тільки одному Богу відомо через, що довелось пройти Віталію. Для рідних та близьких стало великою новиною, що він також брав участь у звільненні селища Нова Басань, що на Чернігівщині. Вони дізналися про це після того. як вдалося відновити пошкоджений осколками телефон воїна. В телефоні було відео, як Віталій балончиком з фарбою замальовує знаки окупантів. В репортажі «Радіо Свободи» звільненої Нової Басані також було показано Віталія.

За свою відвагу та героїзм Віталій Михайловський був посмертно нагороджений Орденом за Мужність ІІІ ступеня, медаллю за Героїзм та Патріотизм, а також отримав звання Почесного громадянина міста Козятин.

Віталій мав гарний голос і дуже любив співати. Його улюбленою піснею була «Воїн світла» яку він найчастіше виконував. Друзі і побратими газали, що ця пісня написані саме про нього. Саме через це слова пісні викарбувані на меморіальній дошці Віталія. Та найбільшою любов’ю в житті Віталія була його донечка Валерія. Він був надзвичайно турботливим батьком. Ще до того як вона прокидалася Віталій вже готував її улюблену шарлотку. Навіть перебуваючи на фронті він ніколи не забував про неї, а в листах з фронту писав дочці як він її любить. Любить і вона свого тата на відкритті меморіальної дошки вона стояла з прапором України з зображенням портрета свого батька.

Цимбарович Володимир Вацлавович народився 25 травня 1977 року в селі Козятин, де минуло його дитинство. У 1994 році він закінчив місцеву школу № 9, після чого вступив до Козятинського училища,. З 1995 по 1996 рік Володимир проходив строкову службу в місті Херсон, де вперше зіткнувся з військовою дисципліною та зрозумів, що таке служіння Батьківщині.

Коли в 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Володимир не зміг залишитися осторонь. У квітні 2022 року, через два місяці після початку війни, він добровільно записався до лав Збройних Сил України. 16 вересня 2022 року його призвали до військової частини А—7085.

25 листопада 2022 року Володимир Вацлавович, солдат відділення кулеметного взводу 2-ї стрілецької роти, залишаючись вірним військовій присязі, під час бойових дій на південно-східній околиці населеного пункту Райгородок Луганської області — загинув

За свій героїзм Володимир був посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також отримав звання Почесного громадянина міста Козятин.

Володимир був не тільки хоробрим і безстрашним воїном, але й добрим, чуйним і чоловіком, який завжди був готовий прийти на допомогу. Побратими його згадують, як надійного воїна на якого можна було покластися у будь якій ситуації. Він був настільки добрим і лагідним здавалося, що війна це зовсім не його справа. Але у найскладніших умовах він показав свою силу і відвагу та ніколи не втрачаючи людяності. Володимир був не тільки хоробрим воїном, а й турботливим батьком. Він завжди пишався своїми синами Андрієм і Денисом і виховував їх з великою любов’ю. Денис захоплювався музикою— грає на трубі. Коли Володимир був у відпустці він сказав синові «Я хотів би, щоб ти ще пішов на вокал. Ці слова глибоко запали в душу хлопця і після загибелі батька Денис вирішив виконати його бажання. На відкритті меморіальної дошки він виконав під гітару пісню, яку присвятив батькові. Ще одну пісню він співав в дуеті з соєю дівчиною Веронікою. Він співав на відкритті меморіальної дошки батька на свій

День народження, то яка у нього ненависть до московитів можна тільки уявити.

Освячення меморіальних скляних плит провели настоятель храму святого пророка Іллі Благочинний Вінницько -Тульчинської єпархії. митрофорний протоієрей Роман Масиру та настоятель Свято-Покровського храму села Сестринівки митрофорний протоієрей Іван Дуник.

На урочистій церемонії відкриття дошки Героям були присутні представники влади, рідні, друзі, вчителі, учні 3—9 класів, та жителі громади.

Зі словами підтримки вдячності, пам’яті та шани Героїв до присутніх звернулися міський голова Тетяна Єрмолаєва, Колишній командир Віталія, а тепер майор у відставці Іван Гелета, Він розповів. як саме Віталій загинув, однокласники Віталія, Директор навчального закладу Олег Заїчко. Дружина Володимира Цимбаровича Світлана Почапська та подруга дитинства Віталія Михайловського Оксана Аврамчук. Всі вони згадували подвиги Володимира і Віталія, висловили велику подяку організаторам пам’ятного заходу та закликали пам’ятати їх і тих хто поклав свою душу і тіло, щоб ми жили в незалежній державі. В народі не просто так кажуть: «Поки ми їх пам’ятають — вони живі.

Виступаючі зазначали, що подвиг цих чоловіків буде назавжди жити в наших серцях. Маємо памʼятати кожного, хто боровся за наше вільне майбутнє, хто віддав найдорожче — своє життя за вільну і незалежну Україну.

Після виступів від мікрофона ведуча закрила захід встановлення меморіальних дошок