Ця історія трапилась на стихійному ринку Василя Земляка ранком п’ятниці 23 січня. Вулицею йшов молодий чоловік і послизнувшись на слизькій дорозі вдарився головою об лід. Продавці ринку надали потерпілому першу допомогу та забій голови виявився настільки сильним, що хлопець чи чоловік став подавати ознаки життя через хвилин 10–12, а можливо, й більше.
Роман Онищук народився в селі Листопадівка. В сусідній Юрівці ходив до школи. Здобувши шкільну освіту пов’язав своє майбутнє з роботою на землі. Згодом строкова служба, та сімейний затишок тільки не все було так просто. Переїхав у Бродецьке по блище до свого роду і придбав там хату. Планував після ремонту звити власне, гніздечко та війна. Воював на Курщині, Сумському та запорізькому напрямках, а 7січня 2026 року виконуючи бойове завдання старший солдат Роман Онищук загинув.
Він народився на Житомирщині і з раннього дитинства пізнав непросту дорогу життя та не чекав поблажок від долі. Після випуску з дитячого будинку мав мрію купити хату. Час від часу приїздив до Козятина, де йому були раді хрещена мати Тамара її син Сергій та онук Максим. В серпні 2024 року його призвали захищати рідну землю. Не скорився московським виродкам, які його з побратимом розстріляли.
День народження загиблого Героя — це й день вшанування його пам’яті. Коли рідні, побратими та громади збираються, щоб згадати про його подвиг, покласти квіти до могили, запалити лампадки, подякувати за жертовність, чи провести турнір. В четверту річницю славного воїна в Непедівському ліцеї було проведено турнір пам’яті Віталія Шевчука
Андрій Бараневич народився в Козятині і з самого дитинства мав дуже багато друзів. За його добрий характер і захист компанії діти прозвали його «Кицюнею».Андрій закінчив школу, здобув професію. Працюючи на роботі, мріяв про відпустку, щоб одружитися з коханою.Та всі його мрії перекреслив непроханий ворог. Захищаючи Україну наш земляк 11 січня загинув. 17 січня його зустріли рідні і громада.
Ця історія сталася вчора ввечері. Козятинчани відправляли на західну Україну свого сина-студента. Щоб не стояти хвилин 10 на морозі, вони своє чадо поцілували, посадили в потяг та й поїхали додому. Коли батьки були напівдорозі додому, син зателефонув їм:«Ми ще не відправилися тому, що потяг заміновано»
З самого ранку у суботу, 17 січня, зателефонував козятинчанин Володимир. «В Титусівці сьогодні похорон, а дорога з села заметена снігом. Ми повідомили козятинське керівництво. Як ліквідували Козятинський район, то потужна техніка переїхала у сусідню Калинівку. Це об’їзна дорога, яка не стоїть на балансі жодної громади», — сказав чоловік.
Громада Бродецького понесла важку втрату. Захищаючи рідну землю, на полі бою загинули прикордонник Віктор Мамотько та боєць «Червоної калини» легендарного підрозділу «Азов» Олександр Кальчук. Вони тільки планували, як мають жити та в їх долі вдерся ворог і з ним вони боролися до останнього. 15 січня 2026 року з Героями прощалася рідні та громада.
Зима по справжньому вступила у свої права від початку Нового року. Багато випало снігу, тріщить мороз. Як переживають цей складний період мешканці дикої природи — розповіли в товаристві мисливців та рибалок нашого краю.
Ще ранком неділі,11 січня, у багатьх козятинчан була дилема: вириватися по такій погоді у центр міста чи ні. Адже до відчутного морозу з вітерцем додавалися слизькі тротуари. Після мандрів нашим містом цілком природно люди мали різні думки. Одні порівнювали комунальників з казковою Попелюшкою, критики говорили, що «танцювали і не вклонилися».
Вячеслав Гончарук
Як після втрати свідомості перехожі і продавці ринку врятували молодого чоловіка
Ця історія трапилась на стихійному ринку Василя Земляка ранком п’ятниці 23 січня. Вулицею йшов молодий чоловік і послизнувшись на слизькій дорозі вдарився головою об лід. Продавці ринку надали потерпілому першу допомогу та забій голови виявився настільки сильним, що хлопець чи чоловік став подавати ознаки життя через хвилин 10–12, а можливо, й більше.
Роман був батьком 4-х дітей та повертався на фронт, бо не міг інакше
Роман Онищук народився в селі Листопадівка. В сусідній Юрівці ходив до школи. Здобувши шкільну освіту пов’язав своє майбутнє з роботою на землі. Згодом строкова служба, та сімейний затишок тільки не все було так просто. Переїхав у Бродецьке по блище до свого роду і придбав там хату. Планував після ремонту звити власне, гніздечко та війна. Воював на Курщині, Сумському та запорізькому напрямках, а 7січня 2026 року виконуючи бойове завдання старший солдат Роман Онищук загинув.
Світла пам'ять Герою Родині щирі співчуття
Миколу виродки розстріляли, коли він стояв перед ними, вистріливши всі патрони
Він народився на Житомирщині і з раннього дитинства пізнав непросту дорогу життя та не чекав поблажок від долі. Після випуску з дитячого будинку мав мрію купити хату. Час від часу приїздив до Козятина, де йому були раді хрещена мати Тамара її син Сергій та онук Максим. В серпні 2024 року його призвали захищати рідну землю. Не скорився московським виродкам, які його з побратимом розстріляли.
Вічна шана та світла пам'ять Герою України ...
Віталій був Героєм на землі і став ангелом на небі
День народження загиблого Героя — це й день вшанування його пам’яті. Коли рідні, побратими та громади збираються, щоб згадати про його подвиг, покласти квіти до могили, запалити лампадки, подякувати за жертовність, чи провести турнір. В четверту річницю славного воїна в Непедівському ліцеї було проведено турнір пам’яті Віталія Шевчука
Біль, сум, сльози.
Таких, як він мало, все про Андрія можна було прочитати в його щирій усмішці
Андрій Бараневич народився в Козятині і з самого дитинства мав дуже багато друзів. За його добрий характер і захист компанії діти прозвали його «Кицюнею».Андрій закінчив школу, здобув професію. Працюючи на роботі, мріяв про відпустку, щоб одружитися з коханою.Та всі його мрії перекреслив непроханий ворог. Захищаючи Україну наш земляк 11 січня загинув. 17 січня його зустріли рідні і громада.
Вічна пам'ять Герою
Через повідомлення про замінування, потяг відправився зі станції з 2-х годинним запізненням
Ця історія сталася вчора ввечері. Козятинчани відправляли на західну Україну свого сина-студента. Щоб не стояти хвилин 10 на морозі, вони своє чадо поцілували, посадили в потяг та й поїхали додому. Коли батьки були напівдорозі додому, син зателефонув їм:«Ми ще не відправилися тому, що потяг заміновано»
«У Титусівці сьогодні похорон, а дороги до кладовища немає, бо дорога «нічия»
З самого ранку у суботу, 17 січня, зателефонував козятинчанин Володимир. «В Титусівці сьогодні похорон, а дорога з села заметена снігом. Ми повідомили козятинське керівництво. Як ліквідували Козятинський район, то потужна техніка переїхала у сусідню Калинівку. Це об’їзна дорога, яка не стоїть на балансі жодної громади», — сказав чоловік.
Двоє молодих соколів «Сенсей» і «Вінні» тепер нас захищатимуть з небес
Громада Бродецького понесла важку втрату. Захищаючи рідну землю, на полі бою загинули прикордонник Віктор Мамотько та боєць «Червоної калини» легендарного підрозділу «Азов» Олександр Кальчук. Вони тільки планували, як мають жити та в їх долі вдерся ворог і з ним вони боролися до останнього. 15 січня 2026 року з Героями прощалася рідні та громада.
Вічна пам'ять Героям 😥🕯️
«Нам, хоч би з пальним хтось допоміг тоді ми одразу стали б на дві ноги»
Зима по справжньому вступила у свої права від початку Нового року. Багато випало снігу, тріщить мороз. Як переживають цей складний період мешканці дикої природи — розповіли в товаристві мисливців та рибалок нашого краю.
Комунальники працювали всі вихідні, але козятинчани не скрізь відчули їх працю
Ще ранком неділі,11 січня, у багатьх козятинчан була дилема: вириватися по такій погоді у центр міста чи ні. Адже до відчутного морозу з вітерцем додавалися слизькі тротуари. Після мандрів нашим містом цілком природно люди мали різні думки. Одні порівнювали комунальників з казковою Попелюшкою, критики говорили, що «танцювали і не вклонилися».