До “Новобуду” у влади не доходять руки

Вячеслав Гончарук

Мікрорайону “Новобуд” ніби ніколи в Козятині не було. Як німців прогнали з Козятина, то в місті стали роздавати земельні ділянки.

Роздавали їх і після завершення війни. Від вулиці Маяковського аж до Степової (теперішня Бойка) — під забудову. Це не було поле. На вулицях Коцюбинського, Толстого, Островського, Калініна вже стояли окремі хатини. Ближче до міста їх було більше, а далі до поля — то менше. У ті часи українською мовою розмовляли тільки на окраїнах. І забудова називалася “стройкою”.

Так і виник мікрорайон новострой (новостроєніє). Через декілька років, коли на місці земельних ділянок виросли будиночки і до вулиць, які перераховані вище, додалися вулиці Чехова, Папаніна,Степова, масово хати вже не будували. І ця назва стала забуватися.

Нове відродження (новостроєніе) дала молодь, яка повиростала з початку сорокових. Земельні ділянки тоді отримували переважно молоді пари. І рідко в якій сім’ї було менше двох дітей. Стандартними були сім’ї з трьома дітьми. Серед впливових і сильних юних з’являвся вожак. Вожак великого угрупування іноді ставав королем міста. Так було в середині 60-тих. За кількістю молоді “новобуду” дали друге відродження. До нього стали відносити себе юнаки інших вулиць. І розширились його границі мало не до шосе, так тоді називали вулицю Миру.

Відео дня

У кожній епосі є свої війни. Була така забава і в молоді нашого міста. Конкурували між собою БРП (большой рабочий посьолок), який потім перейменували в ПРБ (посьолок робочих бригад), Центр, і село (село Козятин). Домінувала і прописувала правила гри молодь Центру. У середині шістдесятих до них приєдналося (Новостроєніє) і відразу захопило лідерство.

До честі молоді тих часів їм потрібно надати належне. Вони свої бійки проводили за чесними правилами без цепів, штахет, кастетів і холодної зброї.

Тепер цей мікрорайон ніхто так не називає “Новостроєніє”, він навіть розділений на два населених пункти. Це “біля річечки” і “Біла казарма”. Про “Білу казарму” була окрема розповідь в минулому номері. А про мікрорайон річечки можна сказати наступне, що це окраїна міста тільки від залізниці. Тут живуть люди, до яких у влади не доходять руки. Кращі умови, хіба що у мешканців вулиць Князів Острозькихі і Коцюбинського. На першій вулиці є дорожнє покриття і освітлення. На Коцюбинського — тільки освітлення. Влада до такого сервісу стосунку не має. Це самі мешканці вулиці купили собі освітлення. Усі інші містяни “річечки” живуть в болоті і темряві.