Події з визначенням претендентів на обласну Дошку пошани прокотились по всій області. Наробили багато галасу як позитивного, так і негативного. Дивно, але вона минула Козятин і Козятинщину.
Жодного висвітлення на шпальтах провладних газет. Якщо правдиво написати, то це поразка влади, її приниження і не сприйняття, як мешканцями Козятинщини так і всією областю. А особливо обласною держадміністрацією, яка займалась підготовкою матеріалів до розгляду на спеціальній обласній комісії.
Таких фахових спеціалістів, видатних регіональних діячів, визнаних юристів, що покладають свою працю на розбудову місцевого самоврядування, голова Козятинської райради подав свого близького члена партії і персонального фінансового спонсора (по- народному, набитого гаманця) всім відомого стовпа аграріїв Володимира Шубовича. З дуже гарним профілем обличчя і зачіскою, подібною до всім відомого Лева Давидовича Троцького .
Облдержадміністрація, напевно, щось знає, що нам не відомо. Факт подання відхилено на стадії обговорення. Чим дуже яскраво проілюстрували своє ставлення до чиновників Козятинщини (персонально — голови райради Віктора Слободянюка та наймагнатнішого лахматого на гроші депутата райради Володимира Шубовича).
Голова Козятинської райдержадміністрації Олег Оркуша також навіяв те, що не налазить на голову і не вішається на дошку пошани. Рекомендував начальника управління освіти району Аліну Діденко. Яка напряму підкоряється по вертикалі влади йому особисто. Саме ці персони освоїли гроші на дитяче безкоштовне харчування в школах району (майже півтора мільйона гривень) не за призначенням. Гроші розшпілили, а батьки проковтнули та оплатили власним гаманцем. Облдержадміністрація кандидатуру Оркуші проігнорувала. Як поважають позицію керманича та його протеже — судіть самі.
Не менш крамольним було подання і міського голови Козятина Олександра Пузиря. Чи то головою вдаривсь в дуба, чи то з інших невизначених причин, він подав кандидатуру свого зама Костянтина Марченко. Облдержадміністрація була здивована не менше, ніж ви. Але наш “фюрер” мислив, як фюрер. Сам вирішив, сам подав і сам отримав підтвердження. Облдержадміністрація також щось знає, щоб ігнорувати думкою великого знавця юриспруденції — господарника, що щиро “піклується” за покращення добробуту і комфорту громади. Правда, де те покращення, не зрозуміло. Не бачу його я, не бачать люди, не пишуть в газету жодного листа вдячності за всю його каденцію.
А тепер підсумую все це так: “Криївка. Сидять бандерівці біля каміну, лякають воші, чистять зброю. Тут вривається вістковий з криком: ”Хлопці, москалі в космос полетіли!” Командир питає: “Що всі?” Вістковий: “Ні, один Гагарін”. Командир: “Хлопці, чистим зброю”.
