Роздуми самотньої матері

Війна… Вона прийшла на Україну несподівано, звідки і не чекали. Чорним крилом торкнулася майже кожної родини. Постукала вона і в наш двері. Мій єдиний син Сашко пішов добровольцем. Я плакала, благала, молила не йти, адже крім нього, 11-річного онука Віті у мене нікого немає. І син за станом здоров’я не служив у армії. Але Саша твердо стояв на своєму і сказав: “Вибач мене, матусю, що я роблю тобі боляче. Але ти сама виховала мене так, що я не можу спокійно сидіти на дивані і дивитись по телевізору, як гинуть діти і жінки, як роздирають на шматки нашу країну”. І я мусила змиритись і прийняти його рішення. Але тепер, довгими безсонними ночами я часто думаю: “Чому, коли при  Рядянському Союзі євреї вирішили шукати краще життя, то вони просто продавали своє майно, квартири і виїжджали. І жоден із них, навіть не заїкнувся про те, щоб їм віддали шматок Української землі, де б вони створили свою самостійну державу. Як помірковані люди, вони добре розуміли, що такого ніколи не буде і пролл’ється кров, і будуть гинути також і їхні діти.
То чому Луганськ і Донецьк, навіть захлинаючись у людській крові, не жаліючи ні своїх, ні чужих дітей, так хочуть відірвати частину України і принести її у дарунок Путіну, аби тільки їх взяли у Росію? От саме за єдину Україну воюють наші хлопці, і наш народ вже ніхто і ніколи не зможе перемогти і поставити на коліна. Я це добре зрозуміла, коли навіть зовсім чужі люди допомагали мені зібрати кошти на бронежилет та інші речі захисту для мого сина. Хочу висловити велику вдячність Володимиру Макогону, Мілі Мхеідзе, Зої Дзивальдовській, Майданюк, Кесарчук, Тестіним, Полянка, Дирді, Чащіним,  Жарук, усім сусідам, друзям, знайомим та не знайомим людям, які не залишилися байдужими і допомагали мені у важку хвилину. Дякую працівникам “Нової Пошти” та Тетяні Лозінській за допомогу у пересилці речей.
А всім жінкам, чиї рідні воюють зараз за Україну, хочу сказати: ”Не плачте, не оплакуйте їх, а гордіться ними, підтримуйте їх, моліться за них і дуже-дуже чекайте”.
З повагою вклоняюся до самої землі Віра Вікторівна Слободяник

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.