Нас є кому замінити
Вадим Липський — учень 11-го класу Вернигородоцької школи. Він спортсмен, турист, Дитина року - 2016 в туризмі. Цей титул здобув, виступаючи в збірній Вінницької області з туризму. Команда складалася з кращих спортсменів області. Він був єдиним учасником на цих змаганнях від нашого району. Має Вадим ще декілька відзнак — титул спортивної гордості Козятинщини-2016 за особистий внесок у розвиток культури і спорту. Має школяр і цьогорічну нагороду. Він став власником диплома, який вручається переможцю в номінації, як кращий спортсмен року серед учнів. Вадим - учасник багатьох туристичних походів і олімпіад з математики, історії, фізики. Якщо перераховувати всі його титули, медалі, дипломи, грамоти і інші здобутки, то мабуть не вистачить пальців на руках!
Так сталося, що Вадима виховують дідусь Сергій Петрович Саварін та бабуся, Катерина Григорівна Войтко. Пан Саварін був кадровим військовим і знавцем історії. Тож старався виховати онука і ще двох його молодших братів порядними дітьми на радість собі, бабусі, школі та близьким людям. Його старання були не марні.
У школі Вадима Липського поважають як педагогічний колектив, так і його ровесники. Є в титулованого старшокласника друзі й в інших класах школи. Вони кажуть,що він надійний товариш і не страждає хворобою зірковості. З ним весело і просто в спілкуванні. Він як турист багато розповідає різних історій, де був, з ким зустрічався. Спробували поговорити з “Гордістю Козятинщини” і ми.
Коли журналіст газети “RIA-Козятин” приїхав у село Вернигородок, Вадим був удома. Він, як і всі працьовиті діти, порався по господарству. Що саме робив, нам не відомо та з телефонної розмови було помітно, що зробив він ще не все і його вільний час обмежений. Зустрівшись, попросили, щоб він розповів про себе.
— Навчаюся в школі, де познав знання, друзів, відповідальність. Любимий предмет в школі була раніше історія, природознавство, фізична культура. Тепер — всі любимими стали.
— Після школи куди вступатимеш? — запитали і відповідь почули, та хай це буде секретом Вадима.
— Розкажи, чим займаєшся у вільний час?
— Та його у мене немає, а люблю подорожувати, їздити на велосипеді,читати історичні книжки. У нас є туристичний клуб ”Гепаніс”, який очолює Франц Анатолійович Чишковський. Ми їздили з ним на Говерлу. Стали свідками і учасниками, як на вершині гори розтягували 150-метровий прапор України. Це було зворушливе видовище. А ще їздили на солоні озера в Солотвино.
— Які змагання відбувалися в цьому році?
— У нас відбуваються змагання в кожну пору року: осінь, зима, весна, літо.
“Травневий зорепад”, де я став кращим спортсменом серед учнів і військово-патріотична гра ”Сокіл” (Джура). Попереду чемпіонат області “Сабарівська осінь”...
— Що цінуєш в людях?
— Розум, доброту, чесність, відповідальність, щирість.
Знаючи, що у Вадима час обмежений, питань йому більше не ставили.
Якщо в школярів ще є день на збори, то школа в селі Вернигородок вже відкрила учням свої двері. У коридорах пахне свіжістю вивітреної фарби. На кухні школи перемивали тарілки, готуючись до першого шкільного обіду. Залишилось тільки підняти прапор України. Та справжніми перевіряючими будуть учні, що прийдуть до школи в День знань. Вони зі своїми батьками проінспектують класи та стан справ у школі. Можливо, вони знайдуть щось таке, чого ми не помітили...
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 30 від 25 липня 2024
Читати номер