Коли ми завітали до Олександра Олеговича, він розповів про своє життя. Як і де доводилось йому працювати, щоб утримувати сім’ю на плаву.
– Поїздки до Сибіру ві 40-градусні морози аукнулись мені при виході на пенсію, – каже чоловік. – Не так страшно, що можу стати інвалідом, страшно, що не змозі фізично робити щось по дому. Мій діагноз – четверта стадія асептичного некрозу. П’ята стадія, це — інвалідний візок. Я пройшов консультацію у травматолога Романа Звєрєва, який поставив мені той невтішний діагноз. Я б не звертався за допомогою до простих людей та потрапив у безвихідь.Спочатку звернувся в наш районний совбез. Там подивились документи, похитали головою і кажуть: ми вам можемо дати 805 гривень допомоги. До них я претензій не маю, що поробиш, коли така юридична норма. Став звертатися за допомогою в різні фонди. На камеру по телебаченню всім допомагають, а за фактом для таких, як я – фонди порожні. У фонді Оксани Марченко, куди я звертався електронною поштою, відповіли: «У зв’язку з коронавірусом зайвих грошей у фонді немає».
Коли я востаннє був у лікаря, він дав мені пораду— в державні структури не звертайся, там не допоможуть. Звертайся до простих людей, ті скоріше поможуть. І додав: коли збереш 73 тисячі, тоді й поставимо ендопротез безцементним типом фіксації. Сподіваюсь на допомогу небайдужих до чужої біди, так не хочеться в свої 62 в інвалідний візок сідати.
Сідлецький Олександр Олегович карта
«Укргазбанк» 9804 4254 0066 4049
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 17 від 26 квітня 2024
Читати номер
Диана Слободяник