Буде суперово, якщо за воду візьметься місто

Якість питної води завжди хвилює мешканців нашого міста. Це питання періодично піднімається в місцевій пресі, проводяться круглі столи, на яких керівники водопостачального підприємства розповідають про заходи, що вони вживають для покращення якості питної води. Але мало що змінюється.

Хочу поділитися деякими фактами з цього питання.

Звернемося до законодавства. Статтею 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» встановлено, що «на водні об’єкти, які є джерелом питного водопостачання, суб’єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення повинні розроблятися інвестиційні програми.

Інвестиційна програма розробляється з метою обґрунтування запланованих витрат, які спрямовуються на капітальні інвестиції в будівництво, реконструкцію, модернізацію об’єктів водопостачання та водовідведення».

Я гадаю, що ПАТ «Укрзалізниця», звертаючись до НКРЕКП із заявою про встановлення економічно обґрунтованого тарифу на питне водопостачання та водовідведення, взяло на себе певні зобов’язання.

Навесні 2017 року НКРЕКП провела плановий нагляд (контроль) щодо додержання суб’єктом господарювання (ПАТ «Укрзалізниця) ліцензійних умов проведення господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення. За наслідками проведення нагляду було складено акт №70, від 15 травня 2017 року (бажаючі можуть ознайомитися з ним на сайті НКРЕКП).

У акті вказано, що для регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (РФ ПЗЗ) інвестиційна програма у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на 2016 та 2017 роки ліцензіатом, тобто ПАТ УЗ, не розроблена, не погоджена та не затверджена. А РФ ПЗЗ не виконало вимоги щодо розроблення інвестиційної програми, викладені у протокольному рішенні НКРЕКП №5 від 23.06.2016 р.

То про яку реконструкцію, модернізацію об’єктів водопостачання, а, відповідно, і якості питної води може йти мова?

Звертаємось знову до чинного законодавства. Ст. 23 вищезазначеного закону встановлено, що підприємства питного водопостачання зобов’язані забезпечити участь у фінансуванні реконструкції та розвитку об’єктів централізованого питного водопостачання.

У акті перевірки вказано, що розподіл коштів за видами діяльності не відповідає тарифам, встановленим постановою НКРЕКП від 30.12.2014 р №1056 для ДТГО ПЗЗ. Фактичний відсоток витрат з водопостачання та водовідведення до загальних витрат в структурі тарифу відрізняється від запланованого по РФ ПЗЗ на 2,2%.

Виходить, що в роботи по покращенню водопостачання, а відповідно і якості питної води, коштів вкладається недостатньо.

Знову звертаємось до законодавства. Ст. 16 закону про питну воду вимагає, що на водні об’єкти які є джерелом питного водопостачання повинні бути складені паспорти. Перелік показників якості води у паспорті джерела питного водопостачання має відповідати переліку, що визначений державним стандартом на питну воду.

Перевіркою НКРЕКП встановлено, що на ПЗЗ відсутні паспорти забору води на 4 відкритих водозаборах (100%), в тому числі Медведівка та Роставиця.

Інший момент. Ст. 33 Закону встановлено, що санітарній охороні у сфері питної води та питного водопостачання підлягають джерела та об’єкти централізованого питного водопостачання. Для цього створюються зони особливого режиму. Ст. 34 Закону визначено ці зони. Перша зона (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу. Ст. 36 встановлено обмеження господарської та іншої діяльності в зонах санітарної охорони — це заборона скидання будь-яких стічних вод, а також купання, вилов риби, випасання та водопій худоби. Ст. 37 визначено, що забезпечення режиму у межах першої зони покладається на підприємство питного водопостачання.

А як виконуються вимоги закону на основному водозаборі Козятина-Медведівці — знають всі жителі нашого міста.

Останнім часом спостерігається тенденція до передачі із власності або відання залізниці у власність територіальних громад об’єктів соціальної сфери.

Так залізнична лікарня перестала існувати, житло, яке було у віданні залізниці, передано на баланс і обслуговування міста. Паровозної тяги давно немає, то води для заправки паровозів не потрібно. Пасажирські потяги по ст. Козятин водою не заправляються. Тобто водопостачання для власних потреб залізниці зведено до мінімуму.

І я гадаю, що залізниця незабаром відмовиться і від системи водопостачання і водовідведення міста, як це вже сталося у Миронівці і її буде передано на баланс міста. Тому і немає бажання у залізниці вкладати кошти у модернізацію та реконструкцію мережі водопостачання та водовідведення. А от міській владі потрібно, на мій погляд, вже зараз подумати, що робити з цією мережею у разі передачі її на баланс міста.

Валерій Савченко, житель міста Козятина

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.