Роман Бойчук мав гарну родину. Разом з дружиною Катериною виховував доньку і сина, мав багато планів на життя. Та на нашу землю вдерся московита чобіт і пішов Роман захищати рідну землю.14 березня 2025 року він повернувся додому на щиті
Богдан народився у Ковелі та переїхав з мамою у Козятин. Навчався в 4-й і музичній школі, завершував навчання у 2-й школі, здобув фах у нашому училищі. Вивчав англійську. Не ховався, коли вдерся ворог і його мобілізували. 10 березня Богдан загинув, 14 березня він повернувся додому.
«Петрович» таким був позивний командира взводу, старшого лейтенанта Франчука. На фронт пішов в жовтні 2022-го.
Після перепідготовки — відразу на Бахмут. Їх ворог поливав фосфором, а вони стояли. Ротний не загинув на полі бою.
Він загинув від ран, що отримав на фронті
Віталій Нечипорук народився у нашому місті. Ще з шкільних років мав веселу вдачу, багато друзів та підвищене почуття відповідальності.В дорослому житті був дуже працьовитим.Коли на Україну вдерся ворог — пішов разом з друзями до військкомату.
Микита Медведєв народився у Вінниці. Після завершення навчання у гімназії переїхав з батьками жити до нашого міста.
Тут закінчив училище та працював на різних підприємствах Козятина. Любив майструвати, рибалку, тварин і був душею компанії. У 2024 році пішов захищати рідну землю.
У лютому помер від важких поранень
Козятинчани попрощалися зі стрільцем батальйону оперативного призначення «Червона Калина» В’ячеславом Сорокіним.
Він прослужив не довго на фронті, але проявив себе воїном, який міг підставити своє плече у майже безвихідних ситуаціях.
Другого лютого він отримав поранення, несумісне з життям
Сергій Александров народився у Кашперівці і був єдиним сином у батьків Олени Миколаївни та Юрія Миколайовича.
Навчався у Кашперівській школі, потім в університеті ім. Драгоманова. Після навчання — строкова служба, там його застала повномасштабна війна.
Майже три роки він вправно бив ворога, 30 січня 2025 року Сергій загинув
Тетяна Драмарецька була справжньою патріоткою, фанаткою збереження пам’яті тих, хто віддав своє життя, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Роботу у спілці вона поєднувала з домашніми справами.
А найбільшою радістю для неї були спортивні досягнення її онуків
Втрата. Дмитро Рибачук народився у Глухівцях.
Усе любив авто і комп’ютерну техніку. Та найбільший його талант проявився на війні.
Дмитро нічого не боявся і як розвідник був завжди першим.
Петро Шапка народився у нашому місті. Був помічником мамі у їх багатодітній родині. Виріс, став спеціалістом. Коли вдерся ворог, вистояв у довжелезній черзі добровольців і 26 лютого пішов на війну. У листопаді 2023 року мужній воїнзагинув, та тільки зараз повернувся додому на щиті
Роман Бойчук мав гарну родину. Разом з дружиною Катериною виховував доньку і сина, мав багато планів на життя. Та на нашу землю вдерся московита чобіт і пішов Роман захищати рідну землю.14 березня 2025 року він повернувся додому на щиті
Богдан народився у Ковелі та переїхав з мамою у Козятин. Навчався в 4-й і музичній школі, завершував навчання у 2-й школі, здобув фах у нашому училищі. Вивчав англійську. Не ховався, коли вдерся ворог і його мобілізували. 10 березня Богдан загинув, 14 березня він повернувся додому.
«Петрович» таким був позивний командира взводу, старшого лейтенанта Франчука. На фронт пішов в жовтні 2022-го. Після перепідготовки — відразу на Бахмут. Їх ворог поливав фосфором, а вони стояли. Ротний не загинув на полі бою. Він загинув від ран, що отримав на фронті
Віталій Нечипорук народився у нашому місті. Ще з шкільних років мав веселу вдачу, багато друзів та підвищене почуття відповідальності.В дорослому житті був дуже працьовитим.Коли на Україну вдерся ворог — пішов разом з друзями до військкомату.
Микита Медведєв народився у Вінниці. Після завершення навчання у гімназії переїхав з батьками жити до нашого міста. Тут закінчив училище та працював на різних підприємствах Козятина. Любив майструвати, рибалку, тварин і був душею компанії. У 2024 році пішов захищати рідну землю. У лютому помер від важких поранень
Козятинчани попрощалися зі стрільцем батальйону оперативного призначення «Червона Калина» В’ячеславом Сорокіним. Він прослужив не довго на фронті, але проявив себе воїном, який міг підставити своє плече у майже безвихідних ситуаціях. Другого лютого він отримав поранення, несумісне з життям
Сергій Александров народився у Кашперівці і був єдиним сином у батьків Олени Миколаївни та Юрія Миколайовича. Навчався у Кашперівській школі, потім в університеті ім. Драгоманова. Після навчання — строкова служба, там його застала повномасштабна війна. Майже три роки він вправно бив ворога, 30 січня 2025 року Сергій загинув
Тетяна Драмарецька була справжньою патріоткою, фанаткою збереження пам’яті тих, хто віддав своє життя, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Роботу у спілці вона поєднувала з домашніми справами. А найбільшою радістю для неї були спортивні досягнення її онуків
Втрата. Дмитро Рибачук народився у Глухівцях. Усе любив авто і комп’ютерну техніку. Та найбільший його талант проявився на війні. Дмитро нічого не боявся і як розвідник був завжди першим.
Петро Шапка народився у нашому місті. Був помічником мамі у їх багатодітній родині. Виріс, став спеціалістом. Коли вдерся ворог, вистояв у довжелезній черзі добровольців і 26 лютого пішов на війну. У листопаді 2023 року мужній воїнзагинув, та тільки зараз повернувся додому на щиті