Руслан Полінкевич народився на Калинівщині. Там пройшли його дошкільні роки, далі — Херсон, строкова служба, Вінниця. В Козятин переїхали з дружиною і донькою Мариною. Коли на нашу землю вдерся ворог, він відправив своїх дівчат за кордон, а сам пішов захищати Україну. 26 вересня 2026 року Руслана не стало
Провести в останню дорогу Валерія Зелінського прийшли друзі померлого, колеги по роботі, вихованці тренера та спортивна спільнота нашого краю. Прощалися з ним на вулиці з тої причини, що таку кількість людей, як прийшли до Валерія Зелінського не змогла б вмістити жодна квартира.
Олександр народився у Махаринцях та в юному віці переїхав до Козятина. У Вінницькому коледжі харчових технологій здобув професію, проте до строкової служби працював у газовому господарстві. У 2023 році він міг військовий одяг змінити на цивільний та вирішив, йде війна і підписати контракт. 11 серпня 2026 року стало відомо, що славний син України при виконанні бойового завдання 6 червня 2026 року загинув.4-го вересня він повернувся додому.
Валентин Зінченко народився в Козятині. Зростав у дружній, люблячій родині і був молодшим від брата Анатолія та сестри Ольги. Ще з дитячих років Валік не стояв за чиєюсь спиною і не боявся будь якої роботи. Не змінилися його риси характеру і в дорослому житті. До лав Збройних Сил України був мобілізований в жовтні 2025 і до кінця серпня мужньо проходив пекло війни. 2 вересня він назавжди повернувся додому.
Сергій Добровольський народився у Верболозах. Там пройшло його безтурботне дитинство. В перший клас пішов до Вернигородоцької школи. З дитячих років бігав на ферму щоб мамі допомогти. В дорослому житті став будівельником. Коли вдерся ворог — будував фортифікаційні споруди. Згодом його призвали. Радів, що через їх позицію ворог не просунеться. Довгий час Сергій вважався зниклим безвісті. 24 серпня він повернувся додому на щиті.
Сергій Яковлев народився у Вороновиці та більшу частину свого життя прожив у місті, де зустрів свою долю. За свою відкритість і товариський характер він швидко став своїм на роботі і серед сусідів. Військову форму одяг ще у 2015-у. Кожного разу після поранення і реабілітації повертався до побратимів. Сили духу у нього було не на одну війну. Та важкі поранення забрали його здоров'я. Серце воїна зупинилось 27 липня 2026 року на посту. З0 липня він повернувся додому назавжди.
Олег Ходак народився в Козятині. Найбільшим його скарбом були дружина і донька. На війну пішов саме їх захищати. При виконанні бойового завдання вважався зниклим безвісті. Три роки надії родини стали для них важким ударом долі. Олега після збігів ДНК визнано загиблим.
Він народився в селі Козятині із самого дитинства вмів дарувати людям радість. В дорослому житті на першому плані у нього була сім'я і всі його плани були пов'язані з родиною. Коли вдерся ворог, без вагань 2 рази пішов захищати рідну землю, та 12 липня 2026 року Олег Володимирович загинув.
У Козятині відійшла у вічність медична сестра комунального підприємства «Козятинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетяна Найдюк.
Володимир Химич народився у Вінниці та згодом переїхав до Сестринівки. В садочку і у школі ровесники визнавали його лідером. Дівчину своєї мрії також зустрів у школі. В дорослому житті одружився і став майстром на всі руки. В молодої сім'ї було багато планів та 2022 рік все змінив на до і після. Володимир пішов на війну і загинув. Через півтора року він повернувся додому на щиті.
Три роки на передовій, де кожен ранок був подарунком долі
Руслан Полінкевич народився на Калинівщині. Там пройшли його дошкільні роки, далі — Херсон, строкова служба, Вінниця. В Козятин переїхали з дружиною і донькою Мариною. Коли на нашу землю вдерся ворог, він відправив своїх дівчат за кордон, а сам пішов захищати Україну. 26 вересня 2026 року Руслана не стало
Вічна слава Герою!
Спортивна спільнота Козятинщини попрощалася з великим тренером Валерієм Зелінським
Провести в останню дорогу Валерія Зелінського прийшли друзі померлого, колеги по роботі, вихованці тренера та спортивна спільнота нашого краю. Прощалися з ним на вулиці з тої причини, що таку кількість людей, як прийшли до Валерія Зелінського не змогла б вмістити жодна квартира.
«Рідненька, як ти? Бережи себе!» — писав своїй матусі з фронту 24 річний Олександр
Олександр народився у Махаринцях та в юному віці переїхав до Козятина. У Вінницькому коледжі харчових технологій здобув професію, проте до строкової служби працював у газовому господарстві. У 2023 році він міг військовий одяг змінити на цивільний та вирішив, йде війна і підписати контракт. 11 серпня 2026 року стало відомо, що славний син України при виконанні бойового завдання 6 червня 2026 року загинув.4-го вересня він повернувся додому.
Вічна і світла пам'ять Герою
«Я не просто втратила брата, я втратила частину себе»
Валентин Зінченко народився в Козятині. Зростав у дружній, люблячій родині і був молодшим від брата Анатолія та сестри Ольги. Ще з дитячих років Валік не стояв за чиєюсь спиною і не боявся будь якої роботи. Не змінилися його риси характеру і в дорослому житті. До лав Збройних Сил України був мобілізований в жовтні 2025 і до кінця серпня мужньо проходив пекло війни. 2 вересня він назавжди повернувся додому.
Вічна Світла Пам'ять Герою.
Він повернувся з позицій і пішов знов, казав брату: «Орки лізуть та не пройдуть»
Сергій Добровольський народився у Верболозах. Там пройшло його безтурботне дитинство. В перший клас пішов до Вернигородоцької школи. З дитячих років бігав на ферму щоб мамі допомогти. В дорослому житті став будівельником. Коли вдерся ворог — будував фортифікаційні споруди. Згодом його призвали. Радів, що через їх позицію ворог не просунеться. Довгий час Сергій вважався зниклим безвісті. 24 серпня він повернувся додому на щиті.
Вічна пам'ять Герою
Найвищою ціною життя Сергія були не його нагороди, а шана, любов і вдячність людей
Сергій Яковлев народився у Вороновиці та більшу частину свого життя прожив у місті, де зустрів свою долю. За свою відкритість і товариський характер він швидко став своїм на роботі і серед сусідів. Військову форму одяг ще у 2015-у. Кожного разу після поранення і реабілітації повертався до побратимів. Сили духу у нього було не на одну війну. Та важкі поранення забрали його здоров'я. Серце воїна зупинилось 27 липня 2026 року на посту. З0 липня він повернувся додому назавжди.
Дав дружині координати всіх побратимів та після бойового завдання не вижив ніхто
Олег Ходак народився в Козятині. Найбільшим його скарбом були дружина і донька. На війну пішов саме їх захищати. При виконанні бойового завдання вважався зниклим безвісті. Три роки надії родини стали для них важким ударом долі. Олега після збігів ДНК визнано загиблим.
Вічна пам'ять Герою .
Низький уклін і вічна слава сталевому воїну Олегу Зайцю
Він народився в селі Козятині із самого дитинства вмів дарувати людям радість. В дорослому житті на першому плані у нього була сім'я і всі його плани були пов'язані з родиною. Коли вдерся ворог, без вагань 2 рази пішов захищати рідну землю, та 12 липня 2026 року Олег Володимирович загинув.
Вічна пам'ять Герою
Померла медсестра Тетяна Найдюк
У Козятині відійшла у вічність медична сестра комунального підприємства «Козятинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетяна Найдюк.
Фото «якщо щось» вибрав сам — сьогодні з цього знімка Володя дивиться на нас, як мірило совісті
Володимир Химич народився у Вінниці та згодом переїхав до Сестринівки. В садочку і у школі ровесники визнавали його лідером. Дівчину своєї мрії також зустрів у школі. В дорослому житті одружився і став майстром на всі руки. В молодої сім'ї було багато планів та 2022 рік все змінив на до і після. Володимир пішов на війну і загинув. Через півтора року він повернувся додому на щиті.
Вічна світла памʼять Герою! Низький уклін Воїну! Щирі співчуття рідним! 😥😥