Він був важко поранений, побратими радили списатися, а він сказав «я не можу без вас»

• Артем народився на Донеччині і в 12 років залишився без матері. Згодом переїхав до бабці і тітки у Запорізьку область. Спеціальність 15-річний хлопець вирішив здобути у нашому залізничному училищі. 20 років працював у Козятинському Локомотивному депо. У 2022 році був призваний до лав ЗСУ. Був важко поранений та повернувся на позиції. 20 березня 2026 рогу Артем Шульга загинув

Зустріла громада свого захисника живим коридором по всьому траурному маршруту. Перше прощання з мужнім воїном було біля будинку Героя. Артема зустріли дружина Юлія, донька Євгенія, тітка, близькі родичі, куми, сусіди.

Молитву за упокій душі загиблого воїна провів настоятель храму Святого пророка Іллі протоієрей Роман Масира. По завершенні церковної служби над труною схилялися рідні і близькі Героя і процесія живим коридором рушила до храму Святого пророка Іллі.

Повний чин відспівування провели за загиблим воїном Отець Роман та настоятель Свято Покровського храму села Сестринівки Іван Дуник.

На подвір’ї церкви ми зустріли дружину загиблого воїна Юлію. 

— Ви знаєте, яка це людина була. Таких, як був Артем, на світі більше немає. Дочка Женя для нього була все і він був для неї був татом і мамою. Життя таке було, щоб якось встояти на плаву, треба було їхати на заробітки. Артем працював у Локомотивному депо і йому не можна було переривати гарячий стаж роботи. Вирішили, що для мене це буде простіше і я сильніша. Так склалося життя, що восьмирічна Женя залишилась вдома з татом, а я була спокійна, бо знала, що він впорається за обох батьків. 

Не було такого, щоб Артем чогось не вмів і щось комусь не допоміг. Чи в когось яму викопати чи дах перекрити — він перший помічник. Чого ще не робив, хтось покаже — і він зробить.

Коли почалася війна, я була в Чехії, доньку війна застала у Донецькій області. Чотирнадцятирічною вона вирішила добиратися до мене. 28 лютого 2022 року вже приїхала до мене. Щоб вона могла мати повноцінне навчання, а не онлайн, я вирішила залишити доньку біля себе. Вивчила вона чеську мову, поступила у медичний коледж на факультет реабілітології. Цю професію ми вибрали не спроста. Вона має мету повернутися в Україну і після війни її руки будуть потрібні захисникам України. 

Артем більш як за три роки війни багато разів був на нулі. Був важко поранений. Переніс 5 операцій. Пів року провів у госпіталях. З татом Женя весь час спілкувалася і допомагала йому ставати на ноги. Вона намагалася зробити для нього все можливе, щоб тато якнайшвидше одужав. Після часткового одужання Артема його побратими радили йому списуватися з армії. А він відповів: «Хлопці, я не буду демобілізуватися тому, що я не можу без вас» і знову повернувся на позиції. На війні він втратив здоров’я, але не міг залишити побратимів, — сказала дружина Артема Юлія.

З церкви траурна колона рушила до Алеї Слави міського кладовища. Там за загиблим воїном провели мітинг жалоби і пам’яті. Відкрила його начальник Козятинської культури Світлана Рибінська та зачитала біографію Героя

Шульга Артем Васильович народився 27 червня 1982 року в с. Андріївка на Донеччині. Навчався в місцевій школі. В 12 років Артем втратив маму. Хлопець зростав дуже активним, чуйним, добрим і працьовитим . Переїхав до бабці й тітки в с. Якимівка Запорізької області. В 15 років вступив до нашого залізничного училища за спеціальністю помічник машиніста.

Двадцять років пропрацював в нашому Локомотивному депо. Артема цінували і шанували колеги. Мав золоті руки, знався на техніці. Дуже любив родину, зустрічі в колі рідних. Особливо трепетно він ставився до донечки Євгенії.

29 грудня 2022 року Артем Васильович був призваний до лав Збройних сил України. Хоча за показниками здоров'я міг не йти до війська. Воював на Півдні і Сході.

Під час боїв біля Бахмуту отримав травми. Переніс 5 операцій . Почав займатися ремонтом військового оснащення.

20 березня 2026 року вірний військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність в районі населеного пункту Новотаромське Криворізького району Дніпропетровської області, солдат, майстер 1 рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем 1 ремонтної роти військової частини А—5213, загинув.

Ведуча запросила до молитви священників Православної церкви України отця Романа та отця Івана. 

Прапор, під яким Артем виконував бойові завдання, військові, стоячи на колінах, передали дочці Героя Євгенії.

Поховали Героя під гімн України та військовий салют від салютної групи

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.