Валерій був добрий душею, його серце не витримало війни

• Він народився в Пустосі. Закінчив Пиковецьку школу. Коли померла мама, став опорою для тата і сестрички Людмили. У вересні 2025 був призваний до лав  ЗСУ. Приїхав у відпустку. Та на службу вже не повернувся — помер у шпиталі міста Вінниці

У понеділок, 4 травня, Валерія Яновського в останню дорогу проводила громада. Але «громада» мабуть гучно сказано. На центральній площі нашого міста були рідні, близькі, друзі, сусіди, педагогічний колектив Пиковецької гімназії і гімназії № 9, міська рада, Пиковецький старостат — оце й уся громада. Чому ми такі байдужі?

Відкрила мітинг жалоби і пам’яті начальник відділу культури міської радиСвітлана Рибінська

— Коли починається війна, слова стають зайвими, потрібні вчинки. Україна виборює не тільки території, а й сенси. Війна — це багатогранна драма, де переплітаються героїзм і втрати, страждання і сподівання, зусилля та мужність тих, хто вступив у важку, проте необхідну боротьбу, — сказала у вступному слові Світлана Рибінська і перейшла до біографії захисника України

Яновський Валерій Вікторович народився 11 квітня 1974 року в селі Пустоха. Навчався в Пиковецькій школі, був гарним, старанним учнем, любив природу.

Після восьмого класу вступив в машинобудівний коледж в місті Бердичів. Потім строкова служба, робота.

Сім років тому померла мама. Відповідальний чоловік турбувався про тата і сестру. Працював в Києві, коли міг приїхати, допомагав з домашніми справами. Спокійний, добрий, толерантний, чуйний, позитивний чоловік був опорою сім’ї.

Яновський Валерій Вікторович призваний до лав Збройних Сил 12 вересня 2025 року. Проходив службу в Балаклії. Напередодні приїхав на поховання двох своїх братів. На службу вже не повернувся.

1 травня 2026 року у військово-медичному клінічному центрі у відділенні інтенсивної терапії в місті Вінниця - помер, перебуваючи у відпустці. Попередня причина смерті: гостра серцево-судинна недостатність.

Пішов у засвіти водій-електрик взводу обслуговування та ремонту безпілотних авіаційних комплексів першого батальйону безпілотних систем військової частини А—7048. 

Тато, сестра, рідні, друзі з болем будуть згадувати мудрого, доброго чоловіка, світлу людину. Без нього світ буде самотнім. Але воїн буде поряд з вами в спогадах, фотографіях, речах. І з небес стане вашим янголом-охоронцем, — сказала ведуча мітингу і запросила до молитви настоятеля костелу парафії Матері Божої Доброї ради Валерія Добровольського.

По завершенні чину поховання слова підтримки родині померлого воїна висловила секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.

Прощалися з Валерієм Яновським довго, адже схилялися до труни Героя всі свої і кожен на прощання щось казав чи робив це мовчки, подумки.

З площі траурна процесія рушила на рідну Валерію Пустоху, де пройшли його дитячі роки, де він в дитинстві оберігав комашок та любив запах квітучих садів.

Поховали хороброго воїна з усіма військовими почестями.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.