Хочеться вірити, що засудять голову райради
Лакмусовим шматочком паперу, а в адміністративному праві називається адмінпротоколом, можна змінити політичну ситуацію на Козятинщині.
Подібну до Інтернаціоналу: “ми наш, ми новий мір построім, кто бил нічем, тот станет всем”. Це стосується голови райради.
Здається, що прокуратура затягує процес передачі адмінпротоколу в суд на голову Козятинської райради за корупцію. Причиною може бути стаття 38, що регламентує строки: “Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.” Невже, щоб суд не мав можливості його розглянути? Щоб звільнити від відповідальгості. Щоб зжерти установлений законом термін для розгляду адмінпротоколу?
Нагадаю, протокол на вищевказаного чиновника був складений шефом поліції з Вінниці і зразу переданий для узгодження прокурору області. Наші намагання виявити протокол у суді, не увінчалися успіхом, бо там його немає. З достовірних джерел інформації ми все таки дізналися, що матеріали були на погодженні і скоро будуть у суді.
Наступного дня після суду голова має піти з посади, за Законом. А за результатами його фінансової діяльності проведеться аудит.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
Сьогодні у Козятині
Найчастіше
№ 49 від 4 грудня 2025
Читати номер
Вірш "На панщині пшеницю жала..." має ще другу назву — "Сон". У ньому Шевченко розповідає про долю селянки, яка уві сні бачить свого малого сина вже дорослим, щасливим, бо він уже вільний, одружений, має діточок. Мати від усього серця радіє за сина, але саме ця радість примушує її прокинутись, повернутися у сьогодення. Але уже нема з чого радіти. Тут мале дитя на руках, якого треба годувати, треба відробляти панщину на полі.
Сумно усвідомлювати таку долю жінки. Вона могла б радіти життю разом зі своїм синочком, пестити його, бачити, як він дорослішає. Замість цього вона важко працює.
Мені здається, Шевченко показав досить типову долю матерів-кріпачок. Проте за мету він ставив дещо інше, ніж викликати жаль до жінки, як це можна зрозуміти після першого прочитання. Поет хотів змусити сильніше любити, поважати матусю, допомагати їй, бо вона в кожного єдина та найкраща. А ще Шевченко стверджує, що український народ досягне довгоочікуваного щастя і свободи.
У образі багатостраждальної матері-кріпачки поет змалював Україну, а в образі сина — нас, український народ.
Если преступления не названы, а преступникам воздают почести, нужно готовиться к следующим преступлениям и жертвам..