Цiкава та кумедна ситуацiя склалася в селi Сигнал. Коли я "слiзно" просив наших шановних депутатiв сiльради, посипати дороги по селi,ина що я тричi отримав вiдмовку. Мовляв, "в нас нема грошей". Знаючи наших молодих депутатiв, я повiдoмив прямо: "Знiму вашу дiяльнicть на вiдео та викладу у соцмережах".
Знаючи мою репутацiю, як бунтаря, подумали, що я жартую. Але, звicно я таки зняв вiдео на телефон та виклав в інтернет на Фейсбук. Цiкаво було далi. Приiхавши в село з роботи, я застав посипану дорогу. Потiм були укори в мою адресу. Мовляв, " любитель бiгати по газетам". А коментарi пiд вiдео в Фейсбуцi якi! Зачитаешся!
Рiдний брат депутата написав менi так: "Скажи спасиба моєму брату, что дороги посыпал"...
Смiшно, правда?! Ось такий живий анекдот. Хочеться смiятися. Але не можу, бо бездiяльнiсть наших депутатикiв аж зашкалює. Ось так. До тепер й досi пicля цього пiдколюють мене, говорячи: "Дивись, у нас дорога два днi не розчищена, що теж вiдео будеж знiмати"? Судiть самi.
Одного разу я запитав у свого друга: “Чому ти йдеш в депутити?" На що вiн вiдповiв: "Щоб для людей щось робити, щоб їм допомагати". Тодi я вiдповiв: “А що, щоб допомагати односельчанам, обов’язково треба займати якусь посаду?” I ви не повiрите, що вiн менi вiповiв на те: "Ти таке нiкому не говори, бо за такi слова можуть i в морду дати".
Костик Нижиловський
