Слово поету
Вам про місто, про Козятин
Віршик я складаю.
Вам він не сподобається.
Я про це напевно знаю.
Але ви зовсім і не переймайтесь,
Хто я для вас такий?
Якийсь такий собі заїжджий
І взагалі чужий.
Але все ж таки район:
Так із сіл усяких
І діти, і батьки
їдуть у Козятин
Хто був у вашім місті,
Бідолашні плачуть.
Люди завжди порівнюють:
Хтось, десь, щось та бачив.
Коли їдеш по Козятину
На своєму на авто,
Більше ніж у церкві,
Прочитаєш молитов…
Ось чому в автівках,
Автобусах, та і в таксі
У водія на торпеді
Іконки майже всі.
Тут, до речі, є зв'язок
Між ямою на дорозі
До ремонту ходової.
Ось такі прогнози
А куди піде водій?
Адже зламалась його “крошка”.
Ось тут з’являється сто “ВОШинка”
Де з водія здеруть багато грошиків…
Дещо вам сказати хочу,
Хоч не так і часто,
Приїздити у ваше місто
Іноді я мушу.
Бачу що у вас, і як.
Мабуть, ви вже зрозуміли,
Віршик буде не простий.
Всім тільки добра бажаю
А комусь - не пощастить…
Журналістів ви своїх не чуєте,
Їм не потрібні ваші каяття
Але ніхто, крім вас, ви розумієте,
Не прибере оте жахіття і сміття.
На одну із вулиць повертаючи,
Бачу я. На постаменті - танк.
Сталінське дитя, як виявляється.
Ви мені пробачте - це ж бардак!
Як історики сказали нам,
Танк цей притаскали комуністи.
Тобто, виявляється, що він
Пам'ятник звичайний тоталітаризму!
І який же висновок? Громада,
Робимо ми з вами кожен день?
Нам Європа на фіг не потрібна
Хочемо назад - в СССР!
Щоб змінити бодай щось
У своєму у житті,
Треба щось робити.
А я чую тільки балачки.
Є в Біблії такі слова:
Поради дають тим, хто потребують.
Якщо ви дійсно не байдужі,
Дещо цікаве вам запропоную.
Був в країні нашій
Банк такий класний.
Його верхівки з’їли.
Сказали: “Приватбанк” ужасний”.
До речі, фонд пенсійний,
Державою керуємий,
Змушує, і не тільки пенсіонерів,
В ОЩАД банк іти, “улюблений”.
Можливо, хтось із вас вважає
ОЩАД Банк чудовим.
Як мені вас усіх жаль,
Пані і панове…
А в місті вашім є
Банк такий ОЩАДливий.
Як потрапиш ти у чергу
В кабінет десятий,
Вмить тобі пояснять там,
Що на дворі на цей час
Не 2018 рік.
А десь шістдесятий!
І коли у черзі я чекаю
З мамою моєю, вона пенсіонер,
Друзі, ех, якби ви знали, тільки знали,
Що робиться в голові моєй.
Я чогось не розумію,
Пробачте, інше виховання,
Чому у нас до пенсіонерів
Таке жахливе ставлення?!
Якщо комусь робота не потрібна
Змініть її, знайдіть ще краще.
Навіщо так гарчати на людей?
Вони ж клієнти, зовсім не собаки.
Не можу зрозуміти я і досі,
Чому у нас завжди
Ті, хто обслуговує народ,
Як на Донбасі кажуть - борзі?
Є у центрі міста
Дитячий такий парк.
А емоції які
Між дорослих там киплять!
А причина в тім - хитка,
Яку назву парку дати
І взагалі - “кудрявого поета”
Не хочуть більше шанувати!
Що робити з тим поетом,
Хай би йому грець!
Треба його поламати
Й по макитці - хрясь!
Як тут хочеться додати:
Громадяни, вашу мать,
Майте ви якесь сумління.
Ну не можна все кромсать,
Треба не горячкувати,
А всією громадою
Добре все розміркувати,
Що з погруддям робити “кудрявого”.
Є дещо, що мене дратує —
Війна йде не перший рік,
А олігархи наші, в рот їм маракуйя,
Лише покращують свій грошовий потік.
І маючи такий зразок
Тут на місцях, бізнесмени наші
Постійно нам товари возять
З тієї Фашиської Раші.
Хай би вона згоріла вся
“Російська Імперія”,
Або хай снігом замете
До самої маківки Кремля.
Я розумію, і давно,
В усьому винна влада!
Але ж хіба не ви
Ту владу обирали?
Осуджувати я не маю права.
Але щоби піти в Європу нам,
Чи взагалі приємний вигляд мати,
Можливо, все до ладу довести…
І наостанок хочу вам додати:
Багато бачив я і міст, і сіл,
Якби не був районним центром ваш Козятин,
Ніколи, я б до вас не приїздив...
Олександр ДАВИДЮК
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 18 від 2 травня 2024
Читати номер