Здійснюючи свою діяльність, журналіст “RIA-Козятин” щодня потрапляє в найскладніші життєві ситуації. Мусить вивчати суспільні суперечності й конфлікти і бути арбітром, займати правильну позицію. Мужність — то якість наших кореспондентів. Ця якість потрібна кожен день. Нас весь час пресує влада. Ми послідовно від неї захищаємось, бо від нашого висвітлення, від нашого розуміння ситуації чи події залежить формування громадської думки навколо них і остаточне розв'язання справи. Це накладає величезну моральну відповідальність на особу журналіста, вимагає вивіреності його соціальної позиції. Наша зброя — слово. А допомагають прийняти правильні рішення засади журналістики. У цьому аспекті, це неписані закони її функціонування.
Уже стартувала президентська виборча кампанія. У Козятині розгортаються існуючі осередки політичних партій, що мають свою партійну пресу, а відтак діють принципи класовості та партійності. А в козятинському середовищі, як і у всій державі, партійність, це умовна одиниця, тому, як стверджує весь світ, це стовідсоткова клановість.
Ніякої партійності тут немає, бо практика показала, що вибори для влади, це можливість дерибанити бюджет держави. Далі — крапка. Партійність завершується. На початку виборів першого президента нас було 57 мільйонів. Тепер залишилось не більше 30 мільйонів. Влада стверджує, що 49. Але ж вибори без перепису населення безперспективні. Бо 10 мільйонів “проголосують” за потрібного кандидата. Зверніть увагу на расово єврейські обличчя при владі та повне привласнення всіх багатств нації!
Саме так я розцінюю твердження лідера “Громадянської позиції” Анатолія Гриценка про повне перезавантаження влади, перерозподіл національних багатств в Україні. Щоб ми платили за світло і газ в десятки разів меньше. А певний статистичний об’єм взагалі безкоштовно, як в Туркменістані, наприклад.
Журналісти газети “RIA-Козятин” не ставлять перед собою мети бути статистами і прихвоснями, блюзнірського ставлення до людей. Наша мета — формувати думку і розвивати суспільство. І нам це вдається. Нас взнають перехожі на вулицях, жмуть руку і дякують. А деякі чиновники — таємно, щоб ніхто не побачив. Їм самим соромно, що мають відношення до такої нікчемної влади.
