«Юрій Боровик був для нас прикладом — надзвичайно скурпульозний, дуже уважний до деталей і принциповий»
-
Вже чверть століття Юрія Боровика немає з нами, але його твори живуть досі.
-
Понад двадцять років він пропрацював у «Віснику Козятинщини» і володів він не лише словом, а й пензлем — Юрій Боровик писав пейзажі.
-
На багатьох його картинах можна впізнати краєвиди рідного Козятина
Юрій Боровик народився в Коростені, згодом переїхав з мамою до Козятина. Навчався в четвертій школі, колись це був ліцей, а зараз це приміщення використовують як Центр адміністративних послуг.
Мама Юрія працювала у вагонному депо, тож після школи він теж влаштувався у депо. Згодом його призвали в армію. Так він потрапив у морський флот. Море настільки захопило нашого земляка, що після служби він став моряком і багато років працював на риболовецькому траулері.
— У моряків є така традиція, коли перетинають екватор, то новачка кидають за борт, щоб скупався, — розповідає Петро Зарицький, письменник, журналіст «Вісника Козятинщини». — Боровика теж кинули за борт, пройшов він таке «хрещення». За такими риболовецькими траулерами завжди акули плавали, бо з них часто викидали консерви та інші речі. Боровика швидко підібрали назад, щоб акула не підхопила. Після того, як пройде «хрещення», кожному моряку присвоюється псевдо. У Боровика було псевдо «Сріблястий хек».
Петро Зарицький працював із Юрієм Боровиком багато років, адже після моря життєва стежка привела Юрія Боровика в журналістику. Він здобув фах у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Спершу писав новини у Погребищі, а згодом став частиною редакції «Вісника Козятинщини», де пропрацював більше 20 років.
Із Юрієм Боровиком Петро Зарицький познайомився задовго до роботи у «Віснику». Петро Зарицький свого часу був агрономом, але паралельно з основною роботою інколи писав статті. Одного разу до нього на інтерв’ю навідався Юрій Боровик, як сказав сам Зарицький, «до агронома, який пише». Вже потім вони стали працювати пліч-о-пліч не просто в одному колективі, а в одному кабінеті.
— Про Боровика говорити і складно, і легко, тому що він був дуже вишуканий, тонкий інтелігент, — продовжує Петро Зарицький. — Юрій Боровик був для нас прикладом. Він був надзвичайно скурпульозний, дуже уважний до деталей і принциповий.
— Сказати, що він неординарна особистість — це не сказати нічого, — каже Зоя Хіцова, колега Юрія Боровика. — Він настільки був чесний, принциповий і добрий у всіх відносинах. Він міг розділити і горе, і радість із кожним.
Юрій Боровик володів англійською мовою, міг вільно читати англомовні книги без перекладу. Власне, у його бібліотеці декілька десятків книг було англійською. Любив він не лише читати, а й сам робив книжки — випустив близько восьми десятків мініатюрних книг.
— Боровик підбив мене і ще одного колегу, що давайте випишемо журнал «Поліграфія», — згадує Петро Зарицький. — У тому журналі була методика, як можна робити книги. Наприклад, на кілька розворотів журналу був представлений якийсь автор і пояснювали, як з цього розвороту скласти публікації і як зробити книгу. Ми всі лінувалися, треба було маленький станочок зробити, а Боровик зайнявся цим. І він почав робити мініатюрні книги. Потім ці книги, коли він вже був важкохворий, він подарував мені.
Писав Юрій Боровик і свої художні твори. Одну із його повістей про море, під назвою «Шторм» високо оцінили і збиралися опублікувати в загальнорадянській газеті (було це ще за часів Радянського Союзу). Та не менше ніж писати журналістські та художні твори Юрій Боровик любив писати картини.
Він опанував живопис самотужки. Писав олією на полотні і на картоні. Роботи Юрія Боровика багато років прикрашали стіни редакції «Вісника Козятинщини». Переважно це були пейзажі: море, засніжені дерева, туман, що опустився на галявину, сонце, що пробивається крізь листя дерев улітку, квітучий бузок. Більшість із цих локацій — це краєвиди нашого Козятина.
— Бузок, що на картині, ріс біля його будинку, — продовжує Петро Зарицький. — Жив Юрій Боровик на колишній вулиці Гайдара у селі Козятині (нині вулиця Затишна — авт.). Він зі свого города бачив і ставок, що при в’їзді на село Козятин. Його він теж намалював.
Деякі зі своїх картин журналіст продавав, а виручені кошти спрямовував на благодійність.
— На початку 90-их час був нелегкий, картини Юрія Боровика продавали в Пушкінському парку, — згадує Зоя Хіцова. — Продали ці картини, а зарплати, як зазвичай, в редакції були невеликі. Ми питаємо Юрія Васильовича, куди ці гроші? У Білопіллі тоді був будинок для літніх людей. Він сказав, поїдьте туди, дізнайтеся, в чому є найбільша необхідність, купіть все і віддайте, хай це буде від мене. Хоча в нього в самого були вдома мама і тітонька, вони теж мали потреби. Але він вирішив поділитися з тими людьми. Були всі дуже задоволені. Хоча сказати, що до нього самого життєві дороги не м'яко стелилися — це не те слово. Він виріс без батька, але в нього не було жорстокості в душі, натомість була дуже велика справедливість.
Юрія Боровика не стало наприкінці вересня 2001 року. Він передчасно помер через проблеми зі здоров’ям — мав цукровий діабет та інші захворювання.
— Шкода, що його мало знали, тому що він був скромний, він себе не виставляв, але ми його поважали всі, — додає Петро Зарицький. — Характер часом у нього був різкий, але дуже він добродушний був. Шкода, що він так рано пішов з життя. Він казав, коли піде на пенсію, жодного дня не буде працювати, буде займатися творчістю, але за півроку до пенсії помер.
Колектив редакції «Вісник Козятинщини» подарував Музею історії міста творчий доробок свого колеги. У четвер, 8 жовтня Музей презентував виставку живописних полотен Юрія Боровика. В експозиції представили п’ятнадцять картин. На відкриття завітали колеги, які працювали з автором картин у редакції «Вісника Козятинщини» — Зоя Хіцова, Петро Зарицький та Володимир Жваколюк, а також козятинці, які цікавляться історією та культурним життям міста. Виставка полотен Юрія Боровика буде діяти у Музеї історії міста до 10 листопада.
Читайте також:
Рік без золотого голосу Козятинщини Володимира Іжицького
Помер ветеран сільськогосподарського виробництва Павло Шарун
Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.
