Минають річниці, як ми втратили Героїв — Сергія Бігуна, Руслана Мирончука, Анатолія Загребельного, Анатолія Грішина

• У неділю, 6 жовтня минула друга річниця загибелі нашого Захисника, Воїна Сергія Бігуна
• Минає рік, як ми попрощалися з Воїном Русланом Мирончуком
• Також рік тому, 7 жовтня загинули військові  Анатолій Загребельний та Анатолій Грішин
• Пам'ятаємо...

Про Героя Сергій Бігуна

Сергій народився 30 грудня 1976 року у місті Балтійськ, Калінінградської області. Через деякий час сім'я переїхала до України у місто Сарни Рівненської області. Доля закинула його у Козятинську громаду — Сергій працював у Іванківській філії «Школа-дитячий садочок» №9.

25 лютого Сергій пішов добровольцем та був зарахований солдатом до особового складу військової частини А7339, де проходив службу на посаді стрільця.

6 жовтня внаслідок мінометного обстрілу у Бахмуті загинув, отримавши травми несумісні із життям.

• «Війна продовжує свої страшні чорні жнива». Загинув наш земляк Сергій Бігун
• Козятин попрощався з Сергієм Бігуном і Анатолієм Загребельним

Сергія поховали на цвинтарі села Іванківці.

Про Героя Руслана Мирончука

Минає рік, як ми попрощалися з Захисником Русланом Мирончуком. Народився Руслан 15.04.1985 року в с.Пустоха.

Проживав з родиною в с. Пиковець.

В 2003 році призваний до лав ЗС України, яку проходив в підрозділі військ спеціального призначення в м. Київ. Працював в охоронній службі.

З початком повномасштабної агресії російської федерації, а саме, 8-го березня 2022 року призваний до лав ЗСУ за спеціальністю стрілок-снайпер 2-го механізованого відділення, другого механізованого взводу механізованої роти, 1-го механізованого батальйону військової частини А-4053.

1-го вересня 2023 року був звільнений у запас. Продовжував у відносно мирному житті своєю працею сприяти Великій Перемозі.

Але за трагічних обставин 6 жовтня 2023 року серце перестало битися.

• Громада вчора прощалася з Русланом Мирончуком

Поховали Руслана в с.Пиковець.

Про Героя Анатолія Загребельного

Анатолій Загребельний 1974 року народження — корінний махаринчанин. Був навідником.

З перших днів війни Анатолія Загребельного мобілізували по повістці. Спочатку служив у загоні охорони важливих державних об’єктів. Коли ворога від столиці відігнали, частину Козятинської тероборони відправили на навчання на один із полігонів у Вінницькій області, де Анатолій навчався військовому мистецтву стрільця три місяці. Анатолій здав екзамен і напередодні Дня Незалежності йому дали пятиденну відпустку додому. Але на фронті тоді було сильно гаряче і стрілець Загребельний на другий день п’ятиденної відпустки поїхав на передову. 

Бойовий підрозділ, де служив наш земляк, опинився на Миколаївщині. Тут і обірвалося життя Анатолія Загребельного — він загинув у бою 7 жовтня.

Йому було 48 років. Без батька залишився син. Похоронили Героя у Махаринцях.

• Знову важка втрата. Загинув Анатолій Загребельний з Махаринець
• Анатолія Загребельного з поля бою виніс син

Про Героя Анатолія Грішина

 Анатолій народився 29 жовтня 2002 року в нашому місті. Зростав у багатодітній родині. Навчався в першій школі, потім в залізничному училищі, де здобув спеціальність контактник високовольтних мереж та оглядач вагонів. Після закінчення навчання працював у вагонному Депо оглядачем.

1 листопада 2021 року пішов на контрактну службу, яку проходив у м. Миколаїв, в 36-й бригаді ім. контр-адмірала Михайла Білинського — морським піхотинцем. Був учасником ATO.

Після повномасштабного вторгнення ніс службу на Бахмутському, Авдієвському, Миколаївському та Херсонському напрямках. Саме після Херсонського напрямку побратими почали називали Анатолія «Вінницький херсонець», його всі дуже поважали.

У 2022 році Анатолій одружився з коханою дівчиною Анастасією.

Водій медичного пункту 1-го самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 2802, матрос Анатолій Грішин під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Наддніпрянське на Херсонщині, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень несумісних з життям в результаті ДТП, 7 жовтня 2023 року загинув.

Поховали воїна небесного війська на алеї Слави міського кладовища під Гімн України та військовий салют від салютної групи

• «У вересні Толік був вдома. Наче Бог відпустив, щоб з усіма попрощався»

Щирі співчуття родині, близьким та вічна памʼять нашим Захисникам. Слава Героям та низький уклін!

Читайте:

У Вовчика була мрія купити Раї машину, а все перекреслили виродки

«Тут про нього не забули — бачите, скільки людей прийшло»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.