Гурівці - село, розташоване поблизу річки Закіянки. Тут збереглася донині пам’ятка дерев'яної архітектури - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Збудована святиня ще у дореволюційну добу.
Гурівці здавна були невеликим селом. У другій половині 19 століття тут мешкало трохи більше 600 осіб. Проте селяни мали свою церкву і назва її з того часу не змінилася. А на початку 1900-их років у селі, крім православного храму була ще й каплиця.
Дерев'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці звели у селі 1735 року. Вона належала до церков 6 класу. Про це йдеться у старовинному джерелі «Сказання про населені пункти Київської Губернії». Аналогічні дані містяться у Пам’ятній книжці Київської єпархії.
Та церква, яку сьогодні можна побачити у Гурівцях, збудована значно пізніше. Хоча вона теж старовинна. Храм звели у 1883 році завдяки Феофану Хилюку. Саме він ініціював будівництво нової церкви.
►Джерело світлини тут
Споруда святині, збудованої 1735 року, була занадто зношеною. Навіть у Пам’ятній книжці Київської єпархії вказано, що приміщення церкви ветхе, тобто, таке, що руйнується. Ось чому Феофан Хилюк вирішив побудувати нову дерев'яну святиню. Для цього він мав достатньо коштів. Він був заможною людиною, йому належав вітряк у селі. Після відкриття новозбудованого храму Феофана обрали церковним старостою.
Феофан Хилюк мав трьох синів: Юстина, Тихона та Омелька. Тихін Хилюк був учасником армії УНР і стримував наступ більшовиків на українські землі. Загинув під час бою біля села Комарівка на Тернопільщині.
До речі, один із родичів Феофана Хилюка, Ананій Хилюк, що також мешкав у Гурівцях, потрапив під «чистки партії». У 1938 році його засудили до розстрілу. А один з онуків Феофана Хилюка, Петро, був комуністом.
Більшість релігійних громад у нашому районі зареєструвалися вже після здобуття Україною незалежності. Але Гурівці – виняток. Тут релігійна громада з'явилася понад сім десятків років тому.
Через рік після закінчення Другої світової війни двадцять вірян з Гурівець уклали з Радою депутатів трудящих договір. Згідно з його умовами, усе церковне майно, а також приміщення дерев'яного храму передали вірянам.
Чотири роки тому церкву Різдва Пресвятої Богородиці обікрали. Зловмисники зірвали замок з дверей храму і так потрапили всередину. Після такого візиту з храму зникли ікона Івана Хрестителя, настільний хрест, лампадка та Євангеліє.
Це не єдиний храм на Козятинщини, що став ласим шматочком для грабіжників. Церкву у Блажіївці обкрадали неодноразово. Про це нам розповіли місцева мешканка Ольга та настоятель храму Олег Соць. А церкви у Сошанську та Михайлині стали однією із зупинок групи грабіжників, які обкрадали храми по всій Україні.
Минулий рік став переломним для життя громади старовинного храму. Коли Україна отримала Томос і оголосили про утворення Православної церкви України, або помісної, більшість вірян Гурівець висловили бажання про перехід до неї. Але частина парафії разом із священиком побажали залишитися в Українській православній церкві.
На зборах релігійної громади 9 лютого 2019 року прийняли новий статут, а в квітні подали заяву до Управління у справах національностей та релігій Вінницької області про його реєстрацію.
Поки триватиме процедура оформлення документів стосовно переходу до помісної церкви, парафіяни вирішили на деякий час зачинити храм. Ще у січні 2019 року на дверях святині повісили замки, прихильники Московського патріархату – свій, прихильники помісної церкви – свій. Службу для парафіян проводили на вулиці. Щоправда, віряни приходили молитися у різний час.
Час від часу між вірянами виникали конфлікти. Наприклад, у липні 2019-го прихильники Української православної церкви зрізали замки і зайшли всередину храму.
Питання переходу до помісної церкви поки зависло в повітрі, позаяк справа дійшла до суду. На релігійну громаду села Гурівець подали позов стосовно визнання недійсним рішення загальних зборів про перехід до помісної церкви. Справу розглядав Козятинський суд. Провадження вирішили закрити, оскільки суд вирішив, що суперечка виникла всередині релігійної громади, а церква відокремлена від держави, тому держава не може втручатися у цей конфлікт.
Тоді позивачі подали апеляцію, проте Вінницький апеляційний суд залишив її без задоволення. Позивачі подали скаргу до касаційного суду і її вирішили задовольнити, тож касаційне провадження відкрили. Судовий процес триває надалі.
Читайте також:
Старовинні храми Козятинщини. Частина 1. Глухівці і Махаринці
Старовинні храми Козятинщини. Частина 2. Блажіївка
Старовинні храми Козятинщини. Частина 3. Сошанське і Михайлин
Старовинні храми Козятинщини. Частина 4. Вовчинець
Старовинні храми Козятинщини. Частина 5. Пляхова
Усі публікації про історію Козятина та району читайте тут
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 45 від 7 листопада 2024
Читати номер
Анатолій Ленчук