Неподалік Махнівки біля річки розташоване село Вовчинець. Існує версія, що перші мешканці поселилися в урочищі неподалік, де й заснували поселення. А самі Вовчинці у їх сучасному географічному розташуванні виникли на карті світу дещо пізніше.
“Дорогою в село Молотківці навпроти села Чернички розташоване урочище Вовчинчик. За легендою, Вовчинецькі поселенці спершу мешкали у цьому урочищі, але коли перенесли своє місцеперебування на нинішнє місце, точно не відомо”, - написано у “Сказаннях про населені пункти Київської губернії” за 1864 рік.
У другій половині 1860-их років у Вовчинцях мешкало вже 1272 православних. Вони мали свій храм, що звався церквою Іоана Богослова. Вона була дерев’яною і належала до церков 5 класу і разом із прилеглою територією займала ділянку 39 гектарів.
►Вовчинець на карті Шуберта 1860-их років. Виділене місце - церква
Святиню збудував у 1780 році поміщик Микола Заліський. Хоча відомо, що це не перший храм у Вовчинцях. Ще раніше там діяла православна церква.
Очевидно, що попередня церква мала точно таку саму назву. Такий висновок можна зробити із документів, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву. Там є метричні книги Івано-Богословської церкви за 1753-1874 роки.
У другій половині 1800-их років у церкві та дзвіниці провів ремонт тодішній священик Кирило Боярковський.
Вже на початку ХХ століття при Івано-Богословській церкві діяла церковно-приходська школа. А у 1913-му у селі було вже два навчальні заклади, тож селяни мали змогу отримати освіту також і в земській школі.
Наприкінці 1800-их років у Вовчинцях був маєток, де мешкав священик, що правив службу у місцевому храмі. У травні 1898 року у цьому маєтку трапилася пожежа.
“У ніч з 5 на 6 травня виникла пожежа, яка знищила конюшню і дах амбару; при цьому збитків, які належить задовольнити, було завдано на 85 рублів”, - йдеться у виданні “Київські єпархальні відомості” за 1989 рік.
При єпархії у ті часи діяв спеціальний комітет, який розглядав справи про пожежі у церквах та маєтках священиків. Комітет заслухав справу і вирішив виплатити 85 рублів страхової премії. Кошти видавали частинами будівельному комітету, а священик взяв на себе обов'язок відновити втрачене майно.
У радянські часи влада почала боротися із релігією. Селян намагалися всіляко віднадити від походів до церкви, тому влаштовували різні заходи, до яких залучали парафіян.
У книзі Зої Вільчинської “Наша історія” ми знайшли документ, у якому сількор Червоний села Вовчинці звітував про те, як просувається культосвітня робота у селі.
“Недавно драмгуртком сукупно з осередком КСМ був улаштований вечір-вистава, але молодь не з'явилася. Другого дня з’ясувалася причина, а саме: батьки забороняли дітям іти до “антихристів” (так іменують вони драмгурток і комсомольців), наказуючи зібратися по хатах та вчити священних пісень “про чудодійного хреста”, “трьохрукого спасителя”, - йдеться у документі.
Храм спіткала та сама доля, що й більшість церков на Козятинщині. Церкву закрили, а приміщення використовували як клуб.
У 1994 році у Вовчинцях зареєстрували релігійну громаду церкви Іоана Богослова. Щоправда нинішня святиня вже не дерев’яна, а кам’яна. Проте храм теж старовинний - йому понад сто років. Про це нам розповіли у Вовчинецькій сільській раді. Очевидно, що замість дерев’яної церкви у селі звели кам’яну на початку ХХ століття.
На ресурсі “Енциклопедія сучасної України” ми знайшли інформацію про те, що нинішня церква у Вовчинцях збудована у 1912 році.
Чотири роки тому у житті храму трапилася знаменна подія - туди привезли мощі Іоана Хрестителя.
Саркофаг із останками святого мандрував храмамами Козятинщини. Однією із зупинок було село Вовчинець.
А у 2013 році на подвір’ї церкви встановили пам’ятний знак жертвам голодомору.
За словами очевидців тих подій, у 1932-33 роках від голоду вимерло пів села. Проте, як зазначає історик Зоя Вільчинська у своїй книзі “Наша історія”, точну цифру заморених голодом мешканців Вовчинця встановити неможливо, оскільки відсутні документи, які б могли свідчити про кількість жертв голодомору.
Читайте також:
Старовинні храми Козятинщини. Частина 1. Глухівці і Махаринці
Старовинні храми Козятинщини. Частина 2. Блажіївка
Старовинні храми Козятинщини. Частина 3. Сошанське і Михайлин
Усі статті про історію Козятина та району читайте тут
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 45 від 7 листопада 2024
Читати номер
Максим Богданович Швидкограй