Заключна частина нашого циклу про старовинні храми Козятинського району.
Розповімо вам про дві католицькі святині.
Священика, який правив у цих храмах, відправили на заслання.
Самі святині певний час залишалися діючими навіть при радянській владі.
Nelia Gaevska
Костел у Самгородку, побудований не в 1882, а робота над його сподженням розпочалась ще з 1792 року, ще за часів перебування Самгородка у складі Речі Посполитої
Ми продовжуємо знайомити вас зі старовинними храмами нашого району.
Цього тижня розповімо про церкву у Поличинцях.
Кам’яна святиня унікальна тим, що має приховані ходи всередині стін і цим самим нагадує оборонну споруду.
А ще тут зберігалися італійські ікони, подаровані Папою Римським.
Ми продовжуємо розповідати про старовинні храми нашого району.
Сьогодні познайомимо вас із церквами у Журбинцях і Збаражі.
Одна з них не збереглася, інша вціліла до наших часів.
Поєднує ці святині те, що колись у них були образи, до яких звідусіль сходилися віряни.
Ми продовжуємо знайомити вас зі старовинними церквами Козятинського району.
На черзі розповідь про церкву у Сестринівці.
Колись у ній служив Захарій Оппоков, дідусь Михайла Грушевського.
А ще подейкують, що під церквою є три підземні тунелі, один з яких веде до сусіднього села.
Ми продовжуємо розповідати вам про старовинні храми Козятинського району.
На черзі історія святині у Вернигородку.
Вона не збереглася до наших днів, бо споруду знищило вогнем. На місці дерев'яного храму звели новий.
Вже п'ять років там правлять службу.
А першу літургію провів голова УПЦ КП.
Продовжуємо розповідати вам про старовинні храми Козятинського району.
На черзі історія про дерев’яну святиню у селі Гурівці.
Її збудували 137 років тому завдяки заможному селянину Феофану Хилюку, чий син бився на боці УНР в українсько-радянській війні.
Анатолій Ленчук
Автору необхідно внести зміни: теперішній храм побудований поряд з старовинним храмом в 1887 році, про це в комірчині знаходиться дошка, на якій є напис старословянською мовою (фото можу переслати). До будівництва храму долучились і інші жителі села, а також поміщиця Пелагея Щеглова і її син, який навчався в Німеччині і був архітектором і керівником будівництва. Звісно більшість коштів надала поміщиця. Після знесення старого храму, на місці вівтаря, був встановлений камяний хрест, якому поклоняються віряни. В 1934 році храм закрили і з нього зробили колгоспну комору, згодом зняли дзвони. А дзвони, які знаходяться в дзвіниці, після війни були подаровані мешканцями інших сіл, де храми були знищені, а дзвони віряни зберегли. Був і такий трагічний випадок в селі, який повязаний з храмом. Одного дня зібралися комсомольці в центрі села і пішли до храму знімати дзвони. Коли проходили біля будинку сільської ради, роздався постріл і куля влучила одному із них в голову. За будинком клубу знаходився тир і в цей час йшло навчання допризивників стрільбі. Його повезли на підводі в лікарню села Білопілля, але по дорозі він помер. Перед війною в храмі служив батюшкою уродженець села Гурівці Павло Тимофійович Мартинюк 1887 року народження. 21.11.1937 році його арештували, звинуватили за статтею 54-10 КК УРСР (контрреволюційна пропоганда і агітація). За постановою Трійки УНКВС Вінницької області від 09.12.1937 року ув'язнений на 10 років ВТТ. Реабілітований 17.10 1962 року. Чудом залишився живий. Виснаженого нелюдськими знущаннями в таборі, з обрізаними вухами під час допитів, його викинули на купу сміття помирати. Його знайшла і виходила монашка Софія і з нею він приїхав в село в 1946 році. З його приходом в храмі богослужіння перейшло на більш високий рівень і в 1946 році уклали договір з Козятинським РВК про передачу релігійній громаді села Гурівці будівлю храму та майно в безоплатне і безстрокове користування. Через рік отець Павло переїхав в село Козятин, де за його стараннями побудували новий храм. Не можна нічого не сказати і про батюшку Волохатого Анатолія Миколайовича, який 9 років прослужив у храмі. Саме під керівництвом вперше за багато років у храмі було зроблено великий ремонт: замінили перекриття, окремі дошки, пофарбували конструкції, підправили фундамент і багато іншого. В 2006 році виготовили в Дніпропетровську і встановили в дзвіниці два дзвони, а в 2012 році ще три менших.
Ми продовжуємо цикл публікацій про старовинні церкви Козятинщини.
Ми вже писали про храми Блажіївки, Глуховець, Махаринець, Михайлина, Сошанська та Вовчинець.
Сьогодні наша розповідь про святиню у Пляховій.
Храму вдалося пережити антирелігійний радянський період, але до сьогодні святиня не збереглася.
Тетяна Гуща
Дякую. Добре написана стаття. Цікава інформація для нашої родини. Старше покоління саме " на рубежі ХІХ-ХХ століть " проживало в Пляховій і по службі було безпоседньо пов'язано з цервою зачаття Праведної Анни та церковно-приходською школою . Цей епізод описано у спогадах, виданих в 2017 році, Екземпляри книги є в Козятинському краєзнавчому музеї і бібліотеці м. Козятина. Може і жителям Пляхової буде цікаво мати книгу.
Ми продовжуємо вам розповідати про церкви нашого району, які звели ще у дореволюційний період.
Ми вже писали про храми у Блажіївці, Махаринцях, Глухівцях, Сошанському, Михайлині.
На черзі розповідь про святиню у Вовчинцях.
Як пожежа ледь не знищила маєток священика і хто збудував у селі церкву - читайте у нашому матеріалі.
Максим Богданович Швидкограй
А теперь безбожники сменили червоні прапори на червоно-чорні и делают то же самое, что и коммунисты, только под псевдо-патріотичними лозунгами прикрываясь "борьбой за незалежгість".
Продовжуємо розповідати вам про старовинні церкви нашого району.
Ми вже писали про храми у Блажіївці, Глухівцях та Махаринцях.
На черзі історія про святині сіл Сошанське та Михайлин.
Чому у Михайлині була протестантська церква, чи був храм Святого Миколая у Сошанську першою церквою у селі і що поєднує дві дерев’яні святині, які збереглися у цих селах донині?
Елена Удвуд
кілька таких публікацій у нас є:
https://kazatin.com/Podii/scho-mi-ne-znaemo-pro-kozyatiinskiy-budinok-nauki-y-tehniki-10890348.html
https://kazatin.com/Podii/zolotom-platili-koli-robili-fundament-istoriya-umanskogo-budinku-10917385.html
Ми продовжуємо розповідати вам про старовинні храми Козятинського району, що вціліли до наших днів.
Сьогодні наша історія про святиню у Блажіївці.
Церкву звели на честь перенесення мощей святого Миколая, а на подвір’ї храму є могили родичів самого Михайла Грушевського.
Володимир Баштовий
Десятки разів проїзжав біля церкви, але в середині ніколи не був, та і не бачив чи вона діюча і не знав.
Старовинні храми Козятинщини. Частина 11. Костели у Махнівці та Самгородку
Заключна частина нашого циклу про старовинні храми Козятинського району. Розповімо вам про дві католицькі святині. Священика, який правив у цих храмах, відправили на заслання. Самі святині певний час залишалися діючими навіть при радянській владі.
Костел у Самгородку, побудований не в 1882, а робота над його сподженням розпочалась ще з 1792 року, ще за часів перебування Самгородка у складі Речі Посполитої
Старовинні храми Козятинщини. Частина 10. Поличинці
Ми продовжуємо знайомити вас зі старовинними храмами нашого району. Цього тижня розповімо про церкву у Поличинцях. Кам’яна святиня унікальна тим, що має приховані ходи всередині стін і цим самим нагадує оборонну споруду. А ще тут зберігалися італійські ікони, подаровані Папою Римським.
оце так!
Старовинні храми Козятинщини. Частина 9. Журбинці і Збараж
Ми продовжуємо розповідати про старовинні храми нашого району. Сьогодні познайомимо вас із церквами у Журбинцях і Збаражі. Одна з них не збереглася, інша вціліла до наших часів. Поєднує ці святині те, що колись у них були образи, до яких звідусіль сходилися віряни.
в мене э фото дзвиници журбинськои церкви
Старовинні храми Козятинщини. Частина 8. Сестринівка
Ми продовжуємо знайомити вас зі старовинними церквами Козятинського району. На черзі розповідь про церкву у Сестринівці. Колись у ній служив Захарій Оппоков, дідусь Михайла Грушевського. А ще подейкують, що під церквою є три підземні тунелі, один з яких веде до сусіднього села.
Старовинні храми Козятинщини. Частина 7. Вернигородок
Ми продовжуємо розповідати вам про старовинні храми Козятинського району. На черзі історія святині у Вернигородку. Вона не збереглася до наших днів, бо споруду знищило вогнем. На місці дерев'яного храму звели новий. Вже п'ять років там правлять службу. А першу літургію провів голова УПЦ КП.
Старовинні храми Козятинщини. Частина 6. Гурівці
Продовжуємо розповідати вам про старовинні храми Козятинського району. На черзі історія про дерев’яну святиню у селі Гурівці. Її збудували 137 років тому завдяки заможному селянину Феофану Хилюку, чий син бився на боці УНР в українсько-радянській війні.
Автору необхідно внести зміни: теперішній храм побудований поряд з старовинним храмом в 1887 році, про це в комірчині знаходиться дошка, на якій є напис старословянською мовою (фото можу переслати). До будівництва храму долучились і інші жителі села, а також поміщиця Пелагея Щеглова і її син, який навчався в Німеччині і був архітектором і керівником будівництва. Звісно більшість коштів надала поміщиця. Після знесення старого храму, на місці вівтаря, був встановлений камяний хрест, якому поклоняються віряни. В 1934 році храм закрили і з нього зробили колгоспну комору, згодом зняли дзвони. А дзвони, які знаходяться в дзвіниці, після війни були подаровані мешканцями інших сіл, де храми були знищені, а дзвони віряни зберегли. Був і такий трагічний випадок в селі, який повязаний з храмом. Одного дня зібралися комсомольці в центрі села і пішли до храму знімати дзвони. Коли проходили біля будинку сільської ради, роздався постріл і куля влучила одному із них в голову. За будинком клубу знаходився тир і в цей час йшло навчання допризивників стрільбі. Його повезли на підводі в лікарню села Білопілля, але по дорозі він помер. Перед війною в храмі служив батюшкою уродженець села Гурівці Павло Тимофійович Мартинюк 1887 року народження. 21.11.1937 році його арештували, звинуватили за статтею 54-10 КК УРСР (контрреволюційна пропоганда і агітація). За постановою Трійки УНКВС Вінницької області від 09.12.1937 року ув'язнений на 10 років ВТТ. Реабілітований 17.10 1962 року. Чудом залишився живий. Виснаженого нелюдськими знущаннями в таборі, з обрізаними вухами під час допитів, його викинули на купу сміття помирати. Його знайшла і виходила монашка Софія і з нею він приїхав в село в 1946 році. З його приходом в храмі богослужіння перейшло на більш високий рівень і в 1946 році уклали договір з Козятинським РВК про передачу релігійній громаді села Гурівці будівлю храму та майно в безоплатне і безстрокове користування. Через рік отець Павло переїхав в село Козятин, де за його стараннями побудували новий храм. Не можна нічого не сказати і про батюшку Волохатого Анатолія Миколайовича, який 9 років прослужив у храмі. Саме під керівництвом вперше за багато років у храмі було зроблено великий ремонт: замінили перекриття, окремі дошки, пофарбували конструкції, підправили фундамент і багато іншого. В 2006 році виготовили в Дніпропетровську і встановили в дзвіниці два дзвони, а в 2012 році ще три менших.
Старовинні храми Козятинщини. Частина 5. Пляхова
Ми продовжуємо цикл публікацій про старовинні церкви Козятинщини. Ми вже писали про храми Блажіївки, Глуховець, Махаринець, Михайлина, Сошанська та Вовчинець. Сьогодні наша розповідь про святиню у Пляховій. Храму вдалося пережити антирелігійний радянський період, але до сьогодні святиня не збереглася.
Дякую. Добре написана стаття. Цікава інформація для нашої родини. Старше покоління саме " на рубежі ХІХ-ХХ століть " проживало в Пляховій і по службі було безпоседньо пов'язано з цервою зачаття Праведної Анни та церковно-приходською школою . Цей епізод описано у спогадах, виданих в 2017 році, Екземпляри книги є в Козятинському краєзнавчому музеї і бібліотеці м. Козятина. Може і жителям Пляхової буде цікаво мати книгу.
Старовинні храми Козятинщини. Частина 4. Вовчинець
Ми продовжуємо вам розповідати про церкви нашого району, які звели ще у дореволюційний період. Ми вже писали про храми у Блажіївці, Махаринцях, Глухівцях, Сошанському, Михайлині. На черзі розповідь про святиню у Вовчинцях. Як пожежа ледь не знищила маєток священика і хто збудував у селі церкву - читайте у нашому матеріалі.
А теперь безбожники сменили червоні прапори на червоно-чорні и делают то же самое, что и коммунисты, только под псевдо-патріотичними лозунгами прикрываясь "борьбой за незалежгість".
Старовинні храми Козятинщини. Частина 3. Сошанське і Михайлин
Продовжуємо розповідати вам про старовинні церкви нашого району. Ми вже писали про храми у Блажіївці, Глухівцях та Махаринцях. На черзі історія про святині сіл Сошанське та Михайлин. Чому у Михайлині була протестантська церква, чи був храм Святого Миколая у Сошанську першою церквою у селі і що поєднує дві дерев’яні святині, які збереглися у цих селах донині?
кілька таких публікацій у нас є: https://kazatin.com/Podii/scho-mi-ne-znaemo-pro-kozyatiinskiy-budinok-nauki-y-tehniki-10890348.html https://kazatin.com/Podii/zolotom-platili-koli-robili-fundament-istoriya-umanskogo-budinku-10917385.html
Старовинні храми Козятинщини. Частина 2. Блажіївка
Ми продовжуємо розповідати вам про старовинні храми Козятинського району, що вціліли до наших днів. Сьогодні наша історія про святиню у Блажіївці. Церкву звели на честь перенесення мощей святого Миколая, а на подвір’ї храму є могили родичів самого Михайла Грушевського.
Десятки разів проїзжав біля церкви, але в середині ніколи не був, та і не бачив чи вона діюча і не знав.