Без неї колись не їздили паровози: вугільна естакада у Козятині

• На початку минулого століття у Козятині працювала естакада, яка за добу могла пропустити понад дві тонни вугілля.  Завдяки роботі цієї споруди паровози приводили у рух.
• На її побудову пішла кругленька сума — за ці кошти можна було орендувати 8750 мебльованих кімнат у Печерському районі столиці.
• Показуємо старовинні фото історичної локації Козятина

Ми вже розповідали, що коли Козятин з’явився на мапі світу, тут зупинялися поїзди не лише для того, аби пасажири могли сісти в потяг і поїхати у потрібному напрямку, чи, навпаки, зійти на пероні. На станції також здійснювали дозаправку паровозів, щоб вони мали змогу проїхати необхідний кілометраж, чи, точніше, верстаж, адже на той період відстань вимірювалася у верстах.

У Козятині паровози заправляли водою, для чого слугувала водонапірна вежа та комплекс споруд водопідйомника. Про це ми детальніше розповідали минулого тижня. Та просто води було замало. Щоби привести в дію паровий двигун тогочасного локомотива, необхідне було ще й паливо. Для цього використовували вугілля. А щоб забезпечити паровози твердим паливом, у Козятині побудували спеціальну споруду. Називалася вона вугільною естакадою. І вона активно працювала вже на початку ХХ століття.

►Світлина з «Короткого нарису сучасного стану та діяльності Південно-західної залізниці» за 1905 рік

Точний рік побудови невідомий, та позаяк інформація про вугільну естакаду є у «Короткому нарисі сучасного стану та діяльності Південно-західної залізниці» за 1905 рік, звели споруду не пізніше 1904-го.

Щоб побудувати у Козятині вугільну естакаду, знадобилося близько 70 тисяч рублів — саме таку валюту використовували на той час. Щоб зрозуміти, скільки тих сімдесят тисяч могло бути на сучасні гроші, проведемо паралель із вартістю товарів і послуг того періоду.

На мить перенесемося у Вінницю початку ХХ століття, на вулицю Соборну. Там навпроти костелу працював готель «Центральний». За даними довідника за 1911 рік, номери у цьому готелі коштували від 50 копійок до трьох рублів. Тобто, коштів, які витратили на будівництво вугільної естакади у Козятині, вистачило б, щоби оплатити люкс у цьому готелі наперед на майже 64 роки.

Чи візьмемо для порівняння столичні ціни 1900 року, які ми знайшли у газеті «Киянин». За 6 — 7,80 рублів можна було придбати ковдру з шерсті верблюда. Щоб відвідати виставу на Хрещатику за участі французьких акторів, платили 50 копійок. За 8-12 рублів можна було зняти кімнату з меблями та паровим опаленням у Печерському районі Києва. Ціна на чоловічі брюки була від чотирьох рублів, а за вісімнадцять можна було придбати пальто на ваті.











Та повернімося до Козятина 1904 року. Загальна місткість вугільної естакади була на 9 тисяч пуд твердого палива. У перерахунку на кілограми це майже 147,5 тонн. А добова витрата вугілля подекуди сягала понад 245,7 тонн. Нагадаємо, що у ті роки через Козятин курсувало дуже багато поїздів.

Будівля естакади була триповерховою. Цегляний нижній поверх слугував складом матеріальної служби. На другому поверсі розташовувалися засіки — відділення, у яких зберігалося вугілля, а на третьому було приміщення для навантаження твердого палива. Доставляли його спеціальними вагонетками.

►Світлина з «Короткого нарису сучасного стану та діяльності Південно-західної залізниці» за 1905 рік

Подібний вугільний підйомник свого часу побудували ще й у Жмеринці, щоправда, меншої потужності і коштував він вдвічі дешевше нашого.

Читайте також:

Спершу влаштовували танцювальні вечори, потім зберігали зерно, а стайню перетворили на школу — що приховують стіни старовинного маєтку у Малій Клітинці

Що спільного у Козятина і Києва?

Звіздини в ЖДК, «майовки» замість Великодня і червоні похорони: як у Козятині комуністи нищили релігію