Спершу влаштовували танцювальні вечори, потім зберігали зерно, а стайню перетворили на школу — що приховують стіни старовинного маєтку у Малій Клітинці
- Світловий колодязь із вітражним склом, іменна цегла — запрошуємо вас до віртуальної мандрівки у Малу Клітинку, де збереглася будівля панського маєтку.
- Йому вже більше півтора століття. Розповідаємо, кому належав палац і що з ним сталося за стільки років
Мала Клітинка — село у Махнівській громаді. На мальовничому березі річки Клітенка, яка, ймовірно, дала ім’я населеному пункту, височіє старовинна будівля із вивіскою «Культурно-побутовий центр». Півтора століття тому це був маєток, що належав місцевим панам.
У колишньому Бердичівському повіті, до якого свого часу входили наші землі, було дві Клітинки — Мала, наша, та, що під Поличинцями і Велика — село в сусідній Уланівській громаді. Відомо, що до другої половини ХІХ століття у нашій Малій Клітинці, чи то пак Клітенці, як вона тоді називалася, господарювала Фекла Мусіна-Пушкіна. Коли панна померла, родичі успадкували частину села, що належала їй і в 1857 році перепродали це все поміщиці Т. Узембло. Можливо, її звали Теофілія, Тереза, або ж Тетяна.
Попередня власниця Малої Клітинки, Фекла, вочевидь мала чималі борги, які довелося виплачувати новій господарці, адже разом із майном, котре успадкували, а потім перепродали Мусіни-Пушкіни, вона придбала ще й борги. Т. Узембло навіть мусила закласти свої володіння у Малій Клітинці. Документи, які про це свідчать, зберігаються у фонді Київської палати цивільного суду Центрального державного архіву України. Після того, як вдалося виплатити всі борги, у 1861 році вона передала землі Малої Клітинки своєму синові — Владиславові Узембло. Він господарював у селі дуже довго — навіть на початку 1900-их.
Узембло — давній дворянський рід, що мав литовське походження. У деяких старовинних джерелах згадуються як Узембо. Їх прізвище часто пов’язують із іншим графами — Браницькими, яким належали землі Білої Церкви. Батько Владислава, Валеріан Узембло був у Браницьких управителем. Окрім Малої Клітинки, родині Узембло належали також землі в селах на Житомирщині та Черкащині.
Сам Владислав Узембло у Малій Клітинці спершу тримав водяний млин та кузню. Пізніше він створив у селі кінський завод, де розводили коней для екіпажів та верхової їзди. А ось дружина Владислава, Емілія Узембло, до шлюбу Давидова, мала цегельний завод при сусідньому Бистрику. Нині це село під Бердичевом, а раніше було центром волості, до якої входила Мала Клітинка. Ще один цегельний завод родина Узембло мала і в Швайківці, що за десять кілометрів від Бердичева. Вважають, що цеглу саме звідти використали при будівництві маєтку у Малій Клітинці.
Чотири роки тому на Козятинщину навідалася історико-археологічна експедиція з Київського університету імені Бориса Грінченка. Студенти разом із викладачами-науковцями досліджували історичний маєток у Малій Клітинці. Під час експедиції вони знайшли зразки цегли з відтисками латинських літер «UW» — саме таку випускали у Швайківці. На основі цього й зробили припущення, що маєток у Малій Клітинці будували Узембло, а не попередні власники Мусіни-Пушкіни.
Сам палац, як виявили студенти з науковцями, зводили у два етапи. Почали будівництво на рубежі 1850-60-их років, коли дружина Валеріана Узембло придбала землі у Малій Клітинці. Добудовували його вже після 1861 року, коли власником маєтностей став син Владислав.
Дорогу до маєтку з боку Поличенців виклали бруківкою. Подібну ми бачили у селі Красне Самгородоцької громади, також неподалік від руїн старовинного маєтку. Що цікаво, і в Красному, і в Малій Клітинці поруч із палацами в радянський час були магазини.
Центральний вхід до маєтку у Малій Клітинці прикрашають колони. Вікна свого часу виглядали надзвичайно витончено і були аркоподібної форми, але їх повністю перебудували, імовірно, за часів СРСР. Та найцікавіша деталь і справжня родзинка цієї будівлі — світловий колодязь у формі восьмикутника, який спорудили над сходами у місці, де одноповерхова споруда центрального корпусу з'єднується з двоповерховою. Світловий колодязь прикрашає вітражне скло.
Хоч маєток у Малій Клітинці зберігся до наших днів, більшість будівель комплексу нині у занедбаному стані. Експедиція студентів та науковців виявила рештки стайні, яка була поруч із палацом і згоріла під час пожежі. Можливо, саме ця стайня була частиною кінського заводу, котрий належав родині Узембло. А ще колись на території маєтку був парк із липами та трояндами. Під час розкопок встановили, що у маєтку була засклена тераса, з якої відкривався вид на річку та парк. В самому палаці було багато кімнат та велика зала, у якій могли влаштовувати бенкети.
Після того, як до Малої Клітинки прийшла радянська влада, маєток родини Узембло націоналізували і стали перебудовувати. Спершу тут зробили районну агрошколу, повністю ізолювавши одну частину палацу від іншої, а потім взагалі перетворили на зерносховище. Стайню поруч із маєтком більшовики перебудували під початкову школу. Тут, як кажуть, без коментарів. Минуло кілька десятків років і колишню садибу Узембло перетворили на будинок культури разом із кінозалом. А нині чимало частин цієї споруди поступово руйнуються.
Читайте також:
