За законом міський голова має не рідше одного разу на рік прозвітувати про свою діяльність на відкритій зустрічі з виборцями. Тобто, за два з гаком роки нинішній очільник міста повинен був як мінімум двічі знайти у своєму щільному графіку час для особистого звіту перед громадою. Повинен був, але не знайшов.
Як відомо з часів Давнього Риму, влада має дбати про народ, забезпечуючи його хлібом і видовищами. Якби мер таки зважився на відкриту зустріч з мешканцями міста, то вона безперечно могла б перетворитися на одне з найпомітніших видовищ місцевого масштабу. Таке собі адреналін-шоу для міської влади. Бо городян цікавить не стільки звіт, скільки можливість почути відповіді і коментарі першої особи міста на хвилюючі, але незручні питання.
Безперечно, за ці два роки багато що змінилося на краще. Правда, не багато для кого, а для тих, кого на політичному жаргоні називають «корисними ідіотами». Отримуючи за кошти платників податків різного роду преференції і вигоди, вони закривають очі на те, що король голий. Заодно й затикають рота тим, хто натякає йому на необхідність хоча б надіти памперса, бо те, що для нього – достоїнство, для решти – об’єктивний привід позлословити.
Безвідповідально 600 тисяч на проект водогону
От якби мер все-таки зважився на відкриту зустріч з громадою, то йому б довелося пояснити, якого дідька майже два роки тому він заплатив з міського бюджету 600 тисяч гривень за проект водогону. В Ілона Маска більше шансів заселити Марс, ніж у міської громади отримати чисту воду. І не тому, що грошей немає, а тому що нинішня влада витрачає їх безглуздо і безвідповідально.
Таємний готель-бомжатник на папері, зате є керівник на 250 тис. грн в рік
Так, на думку мера, наше місто ніяк не могло обійтися без соціального готелю. Наразі достеменно невідомо, чи є він реальністю, чи це фата моргана. Перевіреним є лише факт існування керівництва. На посаді директора Паша. Протягом тривалого часу він буквально зрісся з міським терцентром на громадських засадах. Помітивши цей факт, міський голова вирішив легалізувати його постійне перебування в цьому закладі. Відтепер він не тільки контролює власними рецепторами якість харчування пожильців терцентру, а й отримує за це зарплату з міського бюджету як заступник директора - директор соціального готелю.
Платникам податків це задоволення коштуватиме «недорого»: штатним розписом на зарплату персоналу сумнівної установи затверджено суму приблизно 250 тисяч гривень на рік.
Незрозумілим залишається приховування міською владою від широких кіл громадськості такого «вагомого досягнення», як відкриття соціального готелю. Це явне недопрацювання відділу внутрішньої політики, тим більше, що наш мер у цьому питанні в числі піонерів. За даними українських ЗМІ, перший соціальний готель в Україні з’явився лише в листопаді 2017 року в Харкові. Це місто-мільйонник. Уявляєте, яким фурором для центральних телеканалів стало б відкриття соціального готелю в маленькому Козятині! На урочистості можна було б очікувати самого прем‘єр-міністра. От українських бомжів жаба задавить! Комусь на вокзалі кукувати за щастя, а козятинським безхатченкам Саша і Паша бюджетним коштом готель відкрили. Чи не відкрили? Та ні, хіба може таке бути, щоб директор готелю був, а самого готелю не було?
Наразі з поінформованих джерел відомо, що навіть на сайті міськради відсутні будь-які відомості про соціальний готель. Думки з приводу цього різняться. Одні стверджують, що міський голова хоче уникнути підозр у зловживанні владою при створенні безглуздої посади для безробітного, але слухняного депутата. Інші говорять, що це тимчасова затримка до з’ясування рівня соціального готелю: три, чотири чи п’ять зірочок. Якщо справа за цим, не заморочуйтесь. Ото якою рідиною працевлаштування обмили: чотири- чи п’ятизірковою – такий статус і присвоюйте.
“Спалив” рідну маму
На відміну від соціального готелю, піар-акція щодо міської лікарні набирає обертів. При цьому запаморочення від успіху в міського голови таке, що він «спалив» рідну маму. У численних дописах його підлеглі змальовують колишніх власників приміщення поліклініки як мародерів: мовляв, після себе залишили вирвані розетки, знятий лінолеум. Пересічна людина обуриться: ото негідники! А розумна скаже: стоп! А хто керував переїздом і звільненням приміщення? Очевидно, завідувачка на той час поліклініки пані Добровольська, за сумісництвом мама міського очільника. Виходить, саме вона допустила ті неподобства, бо після звільнення приміщення було передано відновній лікарні і «мародери» з ЦРЛ вже не мали туди доступу. Що ж, хочеться сказати «Браво!» міському очільнику. Заради нагнітання пристрастей, як свого часу Павлик Морозов, не пожалів рідну маму. Або просто недооцінив аналітичні здібності отримувачів інформації.
P. S. Якби відкрита зустріч мера з громадою відбулася, йому довелося б непереливки, бо градус невдоволення нинішнім керівництвом стрімко зростає. Скільки є питань, відповідей на які владі за будь-яку ціну хотілося б уникнути! Висновки робіть самі.
Іван Острослов
