Пам'яті Героя. В Олега Ясінського після його похорону народилася внучка

Олег був для родини ангелом-охоронцем. Захистити від всіляких неприємностей, всіх пригорнути, всю родину обігріти — то було сенсом його життя

• Пам’ятаємо. Олег Ясінський був зразковим сім’янином та патріотом своєї країни.
• Коли почалася повномасштабна війна, батько двох доньок повернувся з-за кордону і став на захист Батьківщини.
• Він мріяв про перемогу, а ще дуже хотів стати дідусем. Але дочекатися онучки не дав ворог 

Народився Олег Ясінський 6 жовтня 1975 року в Журбинцях. Ще в дитячі роки їх сім’я переїхала в село Огіївку, що у Ружинському районі. В селі він став віртуозом по роботі з технікою, здобув освіту у місцевій восьмирічці. Тут він зустрів свою долю.

— Ми з ним з одного села, навчалися в одній школі, — розповідає дружина Олега, Наталія. — Спочатку це була шкільна дружба, яка переросла у взаємні почуття і ми одружилися. Він був безкорисливим, душею колективу, у найскладніших ситуаціях старався знаходити вихід. Він вмів знайти слова підтримки, вмів заспокоїти у важку хвилину. Він і нас навчив бути самостійними і розраховувати тільки на власні сили. Його ніколи не покидало почуття гумору. 

Після закінчення сільської восьмирічки у 1992 році, Олег вступив до Козятинського залізничного училища за спеціальністю помічник машиніста електровоза. Проте після закінчення навчання у 1994 році за фахом працювати не став, а влаштувався в Козятинську службу ПЧ-7 і працював монтером колії. За 10 років роботи він став класним спеціалістом колійником і йому керівництво дистанції колії довірило керувати бригадою. З 2004 по 2019 рік він працював бригадиром бригади колійників.

Тим часом у родині Ясінських підростали доньки. Старша Аліна намітила стати стоматологом. Молодша Оля також мріяла одягти медичний халат. Люблячий тато хотів, щоб доньки мали гарну освіту, тож три роки тому Олег Казимирович зі своїм рідним братом Анатолієм наважився на роботу за кордоном.

Коли псевдопатріоти України в день повномасштабного російського вторгнення покидали Україну, Олег із братом вирішили захищати рідну землю. Зібрали речі і поїхали в Козятин. 

28 лютого брати Ясінські були у військкоматі. Тільки за першим разом їм відмовили, через відсутність вакансії. Олег влаштувався на роботу в службу колії і не полишав надії, що поїде на фронт. Як дружина Наталія не вмовляла чоловіка, щоб він більше не ходив у військкомат, адже совість перед людьми і Україною у нього була чиста. Адже він покинув роботу, приїхав захищати рідну землю та не беруть. Він казав: «Наташа, я не можу спокійно жити, коли знаю, що ворожий чобіт топче нашу землю». Олег з братом  ходив до  військкомату і їх записали до місцевої тероборони. Спочатку стояли на блокпосту, а потім брати Ясінські пішли на навчання. Місяць вони навчалися володіти технікою західного зразка, а 19 травня їх відправили воювати на фронт у Донецьку область. 

— Телефонував рідко і розмови були короткими. В його думках були ми та Україна, яку він любив. Просив мене та доньок, щоб ми береглися, а за нього молилися. Він не говорив, що там у них дуже гаряче, але ми здогадувалися, що там пекло. Я кожного разу його запитувала, коли він повернеться додому, а він кожного разу казав, що в думках він з нами вдома, а повернеться з перемогою. Такими були його слова в день останньої нашої розмови, — згадує Наталя.

Майже місяць Олег відбивав атаки ворога, палив ворожу техніку. 13 червня його не стало. Він загинув, захищаючи Україну від ворога. 

 — Олег можливо й був для когось простою людиною. А для мене і наших доньок він був усім світом, — розповідає Наталія. — Люблячий батько і неперевершений чоловік. Він не мав часу для відпочинку, адже хотів, аби його любі доньки ні в чому не мали потреби, були завжди радісними та щасливими. У нього було багато мрій. Серед основних — повернутися з війни з перемогою. А ще дуже хотів стати дідусем. Але дочекатися онучки не дав ворог.  Його похоронили 18 червня, а на другий день Оля народила дівчинку.

• Проклята війна перекреслила всі мрії Героя Олега Ясінського

На прощанні з Олегом Ясінським та Василем Пироговим начальник штабу тероборонівців повідомив, що з тероборони Вінниччини у військовій частині було 422 вояки. Чоловіки з Козятина були на фронті елітою. 

— Мені Олега Ясінського і Василя Пирогова буде не вистачати біля мінометних розрахунків, — сказав начальник штабу тероборони Вінниччини.

Не вистачатиме Олега Ясінського Україні, двом його донькам і дружині Наталії. Не вистачатиме Олега його друзям, які регулярно провідують його могилку на Алеї Слави.

Але він житиме вічно у серцях і спогадах рідних і нас з вами, його земляків. Герої не вмирають, вони стають вічними символами добра та Перемоги, яку Олег обіцяв дружині Наталії принести на рідну українську землю у кожній телефонній розмові.

Читайте також:

• Герой України Василь Пирогов мав багато мрій, і все перекреслив ворожий артобстріл
• Він мріяв працювати в ДБР та все перекреслив підступний ворог. Репортаж з мітингу пам’яті Артура Турляка
• Відправився добровольцем, щоб боронити наш з вами спокій. А ми?
• «Її слова: «В мене все добре», як вони багато означали!» Мама розповіла про Вікторію Поліщук

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.