Герой України Василь Пирогов мав багато мрій, і все перекреслив ворожий артобстріл
- Пам'ятаємо. Василь Пирогов хотів повезти на море батьків і показати їм Єгипет. Для своєї любої донечки Даринки планував облаштувати власну кімнату.
- Мріяв виховати її так само добре, як його виховали батьки.
- Але ворог перекреслив усі його мрії. Василь загинув за Україну.
- Йому завжди буде 33. Таким він залишиться у нашій з вами пам’яті
Народився Василь Пирогов восени 1988-го в селі Іванківці. Коли маленький Василько ще не вмів добре ходити, його батьки зі старшими доньками Олею та Катею переїхали на постійне місце проживання до Козятина. Тут, у школі № 5 він отримав атестат про середню освіту, вступив до Козятинського залізничного училища, яке закінчив з відзнакою і здобув професію майстра колійних робіт. Батьки і педагоги в училищі радили Василю вступати до залізничного вузу. Але він не планував своє майбутнє пов’язувати з роботою на залізниці.
Коли йому виповнилося 18 років, призвали на строкову військову службу. Служив мінометником на Житомирщині і гадки не мав, що його армійська професія колись знадобиться в житті.
Після служби в армії пішов працювати в забійний цех Козятинського мясокомбінату.
— Він міг змінити профіль роботи. Тільки за технологією роботи на комбінаті, то був найскладніший процес, — розповіла мама Героя.
Працював наш земляк на комбінаті 10 років. За цей час були у нього комісії з перевірки технологічного процесу. Були на комбінаті делегації із запозичення досвіду. Працівника Василя Пирогова завжди ставили в приклад. Він був кваліфікованим спеціалістом, але за 10 років втомився психологічно і вирішив змінити роботу. Порадившись з рідними, поїхав працювати за кордон.
Робота на новому місці сподобалась. Він тепер мав змогу ні в чому не відмовляти доньці. Востаннє він поїхав на роботу в жовтні 2021 року, а приїхав з Чехії додому 22 січня 2022 року. Повертатися мав 28 лютого. Тільки між цими двома датами був ранок 24 лютого. День повномасштабного російського вторгнення. Василь, маючи на руках квиток за кордон, пішов до військкомату і записався в добровольці. Його призвали в мінометники. Відразу на фронт наш земляк не пішов. Спочатку він пройшов навчання щодо застосування зброї західного зразка. На фронт доброволець Василь Пирогов відправився 4 квітня, а 13 червня загинув, захищаючи нас і Україну.
— Василем його назвали на честь діда, — розповідає батько Героя Петро Васильович Пирогов. — Найбільше син любив життя, нас, батьків, двох своїх старших сестричок Олю та Катю, а ще більше — свою донечку Даринку.
До речі, 25 червня Даринці виповнилося десять років.
— Даринка народилася у 2012 році. Ще до народження внучки Вася з дружиною вирішили: коли народиться дівчинка — буде Дариною, коли народиться хлопчик — буде Олександром, — на цих словах мама Героя, Наталія Дем’янівна, не втримала сліз, трохи заспокоївшись додала: — Вася телефонував нам 9-го червня, казав, що Даринка на свій день народження замовила йому гітару. То його був останній дзвінок до нас. Казав, що переходять на нове місце бою. Чотири дні він не телефонував, а 14 числа нам повідомили, що наш син, боронячи рідну землю, загинув.
— Наталіє Дем’янівно, ми знаємо, що ваша старша дочка Оля — відомий волонтер мала їхати у військову частину, де Вася воював. Але Вася потрапив до рідного дому раніше. Розкажіть, яким був ваш син у житті?
— Найбільшим авторитетом для сина був його батько. Він був правдивим і надто охайним. Він був хлопцем, потім чоловіком, а у нього був порядок у всьому кращий, ніж у деяких жінок. Був дуже дружелюбним, любив правду, яка вона є. Він гірку правду міг сказати так, що на нього важко було образитись. Пам’ятаю, коли він служив срочну службу, на присягу до нього з нами поїхали його 14 друзів. Коли приїжджав комбат їхньої військової частини, то сказав, що дякує нам за сина і що хлопці з Козятина — це еліта батальйону. «Я ними горжусь і старшого сержанта мінометної роти мінометного взводу Василя Пирогова мені буде не хватати», — казав комбат. Вася не цурався ніякої важкої чи чорнової роботи. Хотів мати достойну зарплату, тільки хотів її заробляти чесно. У нього було багато мрій і занять. Дуже любив футбол… — згадує мама Героя. — Він нам з батьком казав, що не можна так важко працювати. Мріяв, щоб ми з батьком відпочили від домашньої роботи, а він прожене ворога з української землі, та після довгоочікуваної Перемоги повезе нас на відпочинок до моря та покаже нам з батьком Єгипет. Найбільше він любив нас, батьків, свою у донечку, якій хотів прихилити небо.
Улюблену сестру Героя ми в цей день не турбували. Вона в день нашого візиту до родини Пирогових тільки повернулася із сорокової волонтерської поїздки. Пані Наталія тільки сказала, що буси волонтерів зробили добру справу у Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці та Дружківці.
Читайте також:
- Проклята війна перекреслила всі мрії Героя Олега Ясінського
- Він мріяв працювати в ДБР та все перекреслив підступний ворог. Репортаж з мітингу пам’яті Артура Турляка
- «Її слова: «В мене все добре», як вони багато означали!» Мама розповіла про Вікторію Поліщук
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
