Він мріяв працювати в ДБР та все перекреслив підступний ворог. Репортаж з мітингу пам’яті Артура Турляка

• У неділю, 29 травня на площі нашого міста проводжали в останню земну дорогу Героя Артура Турляка. Загинув він від ракетного удару в Запорізькій області.
• За словами  друзів Артура, всього на місці дислокації загинуло 27 чоловік, з яких 9 спецпризначенців були вінницькими КОРДівцями, а серед них і Артур.

Спочатку з вінницькими кордівцями прощалися в обласному центрі. Мітинг реквієм на площі нашого міста був призначений на 13.30. Але церемонія прощання у Вінниці затягнулася. У назначений в Козятині час траурна колона тільки вирушила з Вінниці. Міський голова Тетяна Єрмолаєва дала вказівку своїм підлеглим, щоб вони повідомили в соцмережах,що прощання з Артуром відбудеться на годину пізніше. Враховуючи те, що нашого земляка ще мають на хвилин 20 привезти до батьківського дому, плюс ще півгодини.

Біля дому Артура сусіди героя влаштували своєму земляку живий коридор. Коли автівка з тілом КОРДівця зробила перед його будинком останній поворот, сусіди опустилися на коліна. Людей біля будинку героя було багато. Хтось мав бажання їхати на площу. Тільки через відсутність транспорту не у всіх була можливість. Всього не передбачиш, а сусіди – молодці.

— Живий коридор Артуру, як і сам герой України останеться в нашій пам’яті на всі роки. — каже сусідка Євгенія. А ми запитали у неї яким був Артур? 

— Це був добрий син, хороший чоловік, добрий батько, чудовий сусід і винятково показовий зять. Ми його знали маленьким, ми його знали, коли він став сім’янином. Про такі сім’ї, як у них, можна писати книжки. У нього було багато планів. Мріяв працювати в ДБР (Державне бюро розслідувань).Саме для того він пішов вчитися до академії. Матері у всьому допомагав. Дружину і доньку, як то кажуть, на руках носив, — розповіла сусідка Євгенія.

Побувши в батьківському домі хвилин 15, траурна процесія взяла курс на площу.

На площі зазвучала «Пливе кача» і всі, хто прийшов провести героя КОРДівця, опустилися на коліна. Мітинг реквієм відкрила заступник директора міського будинку культури Лариса Ромасько. Вона зупинилася на коротенькій біографії героя.

— Народився Артур 1 січня 1993 року в місті Козятині. Після закінчення навчання у ліцеї-школі вступив до Козятинського залізничного училища, де здобув професію оглядач-ремонтник вагонів. Потім був призваний на дійсну військову службу. Після демобілізації три роки служив рятівником МНС. Потім переїхав до обласного центру і вступив до реформованої поліції на посаду поліцейського і був зарахований на конкурсній основі до загону спецпризначення КОРД. Корд — це елітний підрозділ, який швидко реагує на будь-які екстремальні виклики мирних буднів. А ще КОРДівці першими пішли на передову.

Коли почалася війна, старший лейтенант Турляк інспектор 4-го взводу 1-ї роти пішов на передову.

22 травня вірний присязі захисту Батьківщини потрапив під авіаудар в Запорізькій області  і загинув. В Артура залишились батьки, брат, дружина і маленька донечка Каріна, якій лише 6 років, —  сказала ведуча прощального мітингу і передала слово священикам Православної церкви України

Заупокійну молитву провели настоятель храму святого Іллі отець Роман, настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці отець Василь, отець Валерій з Залізничного та отець Микола з Кордишівки.

Після служби Божої до слова запросили міського голову Тетяну Єрмолаєву та побратима Артура. Міський голова розповіла, що під ворожий обстріл потрапила еліта української поліції подякувала батькам за сина і всім тим багатьом присутнім, які прийшли провести героя в останню путь.

Побратим мав на меті багато чого сказати але комок в горлі не дали цього зробити навіть чоловіку, який бачив на війні все. Сказав, що Артур справжній чоловік і справжній друг, і він був взірцем підрозділу КОРД.

На площі знов заграла «Пливе кача» і побратими козятинського КОРДівця підняли свого друга на плечі та взяли курс до алеї Слави.

На міському кладовищі ще одну заупокійну молитву за загиблим воїном провів отець Василь Влізло. В знак шани під час погребіння Героя,  прогримів салют від почесної варти Козятинської поліції.

Ми хотіли знайти когось із однокласників Артура, але в такій кількості людей не змогли цього зробити. Від однієї з груп друзів КОРДівця ми дізналися, що всіх їх загинуло 27 і 9 з них були вінницькими поліцейськими. 

— По чоловічому з українськими КОРДівцями ворог справитись не міг. Він це зробив через корегувальника вогню забороненими для ведення війни снарядами. Вічна пам’ять йому, —  сказали друзі загиблого воїна. 

З усього, що ми почули на прощальному мітингу, він горою стояв за батьків, сім’ю, горою стояв за український народ. В знак шани і пам’яті земляки на могилу героя поклали гору живих квітів. Вічна пам’ять, спи, захисник України, спокійно.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.