Проклята війна перекреслила всі мрії Героя Олега Ясінського

• До початку повномасштабного вторгнення Олег Ясинський працював за кордоном та коли оголосили в Україні воєнний стан, приїхав захищати рідну землю.
• 13 червня наш земляк загинув. 18 червня Козятинська громада провела воїна в останню путь

Народився Олег Ясінський  6 жовтня 1975 у мальовничих Журбинцях. Згодом їхня сім’я переїхала на Ружинщину, в Огіївку. Там він закінчив навчання у сільській восьмирічці і вступив до Козятинського залізничного училища. До початку повномасштабного вторгнення Олег Ясинський працював за кордоном. Але повернувся, щоб захищати Батьківщину. Він пішов у військкомат і 19-го квітня 2022 року був призваний у військову частину А 7339, де проходив службу на посаді радіотелефоніст відділення управління мінометної батареї. 13 червня приблизно о сьомій годині ранку під час висування на позиції 2-х розрахунків мінометної батареї поблизу населеного пункту Мазанівка Слов’янського району Донецької області потратив під артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав множинні осколкові поранення та загинув під час евакуації з поля бою.

На провулок Лікарняний, куди побратими Олега  доставили тіло героя, люди щоб провести свого земляка в останню дорогу, стали сходитись  близько 10 години ранку. З кожною  хвилиною людей на провулку Лікарняному більшало і майже кожен тримав у руках живі квіти. Заупокійну молитву за загиблим воїном проводив настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці протоієрей Василь Влізло. Коли служба Божа була завершена, траурна процесія вирушила на площу. 

На розі вулиць Стуса та Пилипа Орлика до процесії провулку Лікарняного приєдналася траурна колона ще одного Героя Василя Пирогова. Так двома колонами очолюваними  жінками, які стелили дорогу воїнам Героям живими квітами, траурна процесія дійшла до площі.

З гучномовця стала лунати «Пливе кача» і половина людей, що зібралися на площі, в знак шани перед захисниками України стали на коліна. Мітинг реквієм відкрила  заступник директора міського будинку культури Лариса Ромасько. Вона торкнулася біографії загиблих героїв і передала слово священнослужителям.

Теплі слова подяки воїнам на мітингу сказали міський голова і командири наших земляків. Вони говорили ледь стримуючи сльози. Вони вийшли до мікрофона за статусом і в горлі під час їхніх виступів говорити заважав комок. Знайомі і  незнайомі  захисникам люди переймалися болем і ніхто більше не наважився виступити тому, що не зміг. Та між собою люди говорили про наших захисників. Хто згадував скільки вже проклята війна забрала найкращих синів і дочок України. Скільки козятинських жінок залишилися самотніми, а діти сиротами. Побратими Олега Ясінського говорили, що він мріяв стати дідусем

Після виступів на площі настала мить прощання з героями. Знов заграла «Пливе кача» і дві колони розійшлися в різні сторони. Олега Ясінського поховали на алеї слави міського кладовища. 

Від друзів дружини Олега дізналися, що Олег був винятково показовим чоловіком. Любив дружину більше, як самого себе. Доньки Ольга і Аліна були для нього сенсом його життя. Все намагався робити, щоб його любі донечки якнайменше були заручниками ситуації. Коли потрібні були гроші на навчання — шукав крім основної роботи заробітків. Добре розбираючись в техніці, легко міг знайти заробітки вдома. Коли грошей потрібно було більше, їхав працювати в Польщу. Він був героєм в сім’ї, став героєм на полі бою. Став героєм України в  серцях рідних і близьких. Став навічно Героєм у всіх земляків. Стане гордістю для його омріяних онуків  

Читайте також:

У нашій області почали тестувати нову систему оповіщення про надзвичайні ситуації. Просять зберігати спокій

Має бути бомбосховище: цьогоріч «Пролісок» не почує лункого сміху галасливої малечі

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.