У селі Збараж кожен милується незвичайним парканом і альтанкою Олександра та Лариси Подгорецьких. Подружжя понад півтора року збирали скляні пляшки для втілення ідеї – побудувати з них паркан. На нього пішло понад вісім тисяч пляшок. Збудував паркан син – професійний муляр Віктор Подгорецький. Він проживає з родиною в Козятині, але дуже часто приїздить до батьків у гості.
– Якось я побачив по телевізору, що на Закарпатті чоловік з пляшок побудував дім. Так співпало, наш старий паркан почав підгнивати. Я вирішив, що будуватиму його з пляшок. Навчався на муляра, тому люблю щось таке незвичайне робити. На той час вдома було багато порожньої тари. Мама працювала у місцевому кафе, тому пляшок було чимало. Здавати невигідно. За транспортування більше грошей віддаси, ніж заробиш. І викидати шкода, навіщо засмічувати нашу землю, – говорить Віктор.
Пляшки збирали всією родиною понад півтора року. Шукали будматеріали у сусідніх селах, на смітниках, у Козятині. Люди спершу не розуміли, навіть дорікали, а потім самі почали зносити. Паркан заввишки півтора метри виклали менш ніж за місяць. Над хвірткою збудували арку.
– Спершу люди шепотілися, дивилися з-під лоба. Але коли ми збудували паркан, усі приходили і казали: «Як гарно», – додає Віктор Подгорецький.
Для будівництва паркану, крім пляшок використовували дріт, пісок та цемент. Господар зізнається, обійшовся він дуже дешево. Пісок вони добували безкоштовно в кар'єрі, скляна тара теж дармова, лише витрати на цемент. Він обійшовся трохи менше ніж у п'ятсот гривень. Візерунок пан Віктор придумував сам.
– Одразу з сухих пляшок ми викладали макет, як має бути, а потім макет переносили на паркан. Викладав пляшки стовпчиками. Кладка така як з цегли, лише замість цегли – пляшки. Сам собі придумав ескіз. Спочатку ми хаотично робити паркан, а потім подумали, що можна й картину зробити. Пляшки виклали ромбами та квітами. Складав все за кольорами. Спершу зелена далі коричнева і біла пляшка. Кожну довелося закупорювати: тільки вітер трошки дмухне – у нас на подвір'ї починало гудіти. Кришечки допомагали збирати діти. Змагалися, хто збере більше, – розповідає Віктор.
Паркан довжиною шістдесят метрів приваблював приїжджих туристів та гостей. Правда, ще ніхто в районі не насмілився побудувати подібний. Але огорожа, то не єдина цікавинка, яку родина Подгорецьких зробила з пляшок.
– Десь через рік я виклав із пляшок альтанку. Цементну суміш заливав і викладав пляшки за принципом цегляної кладки. Альтанка в мене восьмигранна з арочними вікнами. У ній одночасно може поміститися понад двадцять людей. Теж пішло багато пляшок, але я їх уже не рахував, – говорить Подгорецький.
Леся Кесарчук
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 20 від 15 травня 2025
Читати номер