Портрети Леніна повісили замість ікон: історія старовинної церкви у Козятині, якої вже не існує

• Могла б стати пам’яткою архітектури, але більшовики спершу перетворили її на Палац піонерів, а потім розібрали по балці. За місяць виповниться 130 років від дня, коли у Козятині відкрили церкву Вознесіння Господнього.
• Це був дерев’яний храм, кошти на який збирали залізничники Козятина. Освячення святині було настільки важливою подією, що про це писали навіть губернські газети

Кінець серпня, 1895 рік. До Козятина прибуває високе духовенство та керівництво Південно-Західної залізниці. Їх шлях пролягає до вулиці Старовокзальної, яку козятинці між собою називають «Алейка». Сьогодні це — Винниченка. Саме на цій вулиці, в оточенні дерев височіла церква Вознесіння Господнього. Це — перший православний храм Козятина, який до наших днів не зберігся. Хоч те, що залишилося від церкви, застали ще козятинці старшого покоління. Але про це трохи згодом.

Дізнатися точне місце розташування храму допомогла одна зі старих фотографій. На ній зображено центральний корпус ліцею №2 — найдавнішої міської школи. А праворуч від навчального закладу видніються куполи церкви Вознесіння Господнього.

Яким був цей храм, ми можемо дізнатися лише з давніх фотографій міста, а також стародруків. Один із таких — «Ілюстрований путівник Південно-Західної залізниці» за 1898 рік. У цій книзі Козятину присвячений цілий розділ, в якому, зокрема, автор розповідає про церкву Вознесіння Господнього.

Внутрішня оздоба храму була у візантійському стилі, для якого характерні єдиний простір без поділу на частини, мозаїки та фрески в інтер’єрі, а також будівля у формі грецького хреста. На одній із фотографій Козятина початку ХХ століття, що зображає панораму міста, імовірно, з водонапірної вежі, видно обриси церкви Вознесіння Господнього. Будівля за формою справді трохи нагадувала хрест.

Ескіз храму виконав архітектор Валеріан Куликівський, той самий, який споруджував наш вокзал. А детальний план церкви та креслення належать архітектору Михайлу Бетакі. До речі, він був одним із зодчих, котрі забудовували Житомир.

Усе завдяки донатам

Ініціатором зведення першої церкви Козятина став Олександр Бородін, який був начальником Південно-Західної залізниці у 1879-1896 роках. До слова, Олександр Бородін був новатором залізничної галузі. Він ввів новий метод очищення води, яку використовували паровози, що значно відтерміновувало ремонт парових машин, після відвідин виставки у Парижі встановив перші електричні ліхтарі у Києві і це далеко не повний перелік ноу-хау тодішнього начальника Південно-Західної залізниці.

Олександра Бородіна непокоїло, що козятинці, які жили при станції, не мали поблизу церкви. Адже найближчий храм був за три кілометри — на місці сучасного Будинку культури села Козятин.

Службовці на станції Козятин сформували комітет зі збору пожертв на будівництво храму. Правління Товариства Південно-Західної залізниці виділило 7,5 тисяч рублів. Таким чином, на будівництво храму у Козятині вдалося зібрати 24 тисячі рублів і більшість із цих коштів — це були донати самих залізничників.

Люстра з церкви була на виставці в Парижі

Долучалися до будівництва церкви не лише грошима. Чимало людей безкоштовно надавали будівельні матеріали, ікони. Серед тих, хто зробив свій внесок — начальник київських майстерень, начальник депо станції Київ, відомий в імперії інженер.

Чимало коштів пішло і на внутрішню оздобу храму. У церкві Вознесіння Господнього були срібні та позолочені атрибути, дороге Євангеліє, помпезна бронзова люстра з лампадками у візантійському стилі, що важила понад два центнери, а іконостас виконали у столичній майстерні Олександра Мурашка. До речі, саме ця майстерня брала участь в оздобі Володимирського Собору в Києві, а автор помпезної люстри отримав за неї медаль на всесвітній виставці у Парижі.

Загалом на будівництво церкви, оздобу та різноманітні церковні атрибути витратили щонайменше 40 тисяч рублів. І це при тому, що більшість робіт проводили господарським способом. Якби ще й роботи замовляли підрядникам, це все коштувало б ще дорожче. За ці кошти на той час можна було б придбати приблизно 1 630 тонн картоплі, якщо врахувати, що на рубежі 1890-1900 років вартість пуда картоплі становила приблизно 40 копійок (такі дані наводила газета «Південь»). На сучасні гроші ця сума еквівалентна приблизно в 57 мільйонів гривень, якщо врахувати нинішню вартість картоплі по Україні за даними Мінфіну.

Хор ледве помістився

На освячення церкви Вознесіння Господнього приїхав із Києва сам митрополит Київський і Галицький Іоанікій. При чому, прибув він до Козятина за день до цього, спершу відвідав Лукінську церкву у селі Козятині, а о 17:30 почав Всеношну у церкві Вознесіння Господнього спільно з ключником Софійського собору.

Наступного дня, 26 серпня 1895 року відбулося освячення храму у Козятині. Ця подія була настільки важливою, що про неї писали у газеті «Киянин» — літературно-політичному часописі Південно-Західного краю. Ще б пак, адже на освячення церкви Вознесіння Господнього приїхала еліта губернії: начальник Південно-Західної залізниці Олександр Бородін, виконуючий обов’язки Київського губернатора Дмитро Федоров, вищі агенти керівництва залізниці і не тільки.

«Церква була переповнена прихожанами. Величезна кількість людей. На площі поруч із церквою тисячі осіб. Зібралися не лише мешканці містечка Козятина та залізничної колонії, а й з усіх довколишніх сіл», — писала газета «Киянин».

На освяченні церкви співав хор залізничників. Хористів було настільки багато, що вони заледве помістилися у приміщенні храму. Митрополит Іоанікій благословив начальника Південно-Західної Залізниці Бородіна іконою Печерської Божої Матері. А після завершення святкової літургії високе керівництво вирушило в буфет вокзалу, де для них накрили стіл.

Діти бігали по могилах

Богослужіння у церкві Вознесіння Господнього, яку з такими почестями освячували, проводили лише впродовж трьох десятків років. А далі до влади прийшли совєти і перетворили храм на Палац піонерів. Історикиня Зоя Вільчинська у своїй книзі «Наша історія» пише, що всі церковні атрибути церкви Вознесіння Господнього тоді перенесли до крихітної каплиці на території кладовища на ПРБ, що поруч із сучасно Церквою Почаївської Ікони Божої Матері.

На фасаді церкви Вознесіння Господнього повісили портрет Леніна. Під час Другої світової війни, коли Козятин окупували німецькі війська, богослужіння у храмі відновили, але ненадовго. Після визволення міста залізничників церква знову стала Палацом піонерів, котрий мав досить гарну територію — поруч із будівлею був фонтан. А діти, що ходили займатися на гуртки, бігали по могилах, адже поруч із храмом були поховання.

Так було до 60-их років, допоки виконком міської ради не вирішив, що територію залізничної лікарні, котра була поруч із церквою-палацом піонерів треба розширяти. Тоді будівлю храму, який міг би бути унікальним зразком дерев’яної архітектури, розібрали, щоб побудувати на його місці корпус фізіо-терапевтичного відділення.

Читайте також:

Відео Козятина 150 років тому — «оживили» старі фото

Топонімічний фактор. Ще одна версія, чому Козятин назвали Козятином

Чому наше місто назвали Козятином? Версії від знаного історика