Ярмарок, на який приїздили з різних куточків світу, відомий барон-меценат — яким був Бердичів дві сотні років тому
- Містом контрастів побачив сусідній до нас Бердичів французький мандрівник Шарль де Лагард у 1821 році.
- Він зустрів тут приборкувачів диких коней, товари з різних куточків світу, а ще описав моторошне вбивство, що сталося в селі, можливо, під Козятином.
- Розповідаємо, яким побачив Бердичів гість із Франції
Літо, 1821 рік. Французький мандрівник та дипломат Шарль де Лагард приїжджає до України. Його мандрівка пролягає нашими землями — спершу він навідується до Махнівки, про що ми вже розповідали, а за деякий час приїжджає до Бердичева — міста, яке за два десятиліття стане центром повіту (аналогу сучасного району), куди увійдуть землі Козятинщини.
Під час подорожі Україною Шарль де Лагард писав листи. Згодом він видав книгу на їх основі. До Бердичева француз приїхав у липні 1821 року.
«Місто належить князю Радзивілу. Він не докладає жодних зусиль, щоб воно виглядало краще, тож Бердичів більше схожий на погано збудоване село, ніж на одне з найперспективніших з точки зору торгівлі міст Волині: вулиці не вимощені, тож ти або потопаєш по коліна в багнюці, або тебе засипає пилом», — писав у своїх листах Лагард.
У Бердичеві мандрівник потрапив на ярмарок. Він писав, що ярмарки Бердичева порівнюють із французьким Бокером та німецьким Лейпцигом. Обидва міста вважаються центрами старовинних ярмарок у своїх країнах.
У 1800-их роках Бердичів справді був відомий своїми ярмарками. Найімовірніше, Шарль де Лагард потрапив на один із наймасштабніших торгівельних дійств Бердичева — онуфріївський ярмарок, який щороку влаштовували в червні-липні. Він мав важливе міжнародне значення, адже сюди з’їжджалися купці з різних куточків світу.
«Там сила-силенна коней, товари з усіх країн, чудові карети і вони дуже кумедно контрастують з вулицями, якими їздять; розкіш прикрас, особливо жіночих, яка швидко збагачує купців, достатньо розумних, щоб наживатися на марнотратстві відвідувачів (Статки братів Шодуар родом із Ліона, які живуть у Бердичеві останні п’ятнадцять років, вже оцінюють у понад 8 мільйонів франків). Словом, контраст у всьому», — писав у своїх листах француз.
Родина Шодуарів, про яких згадує Лагард, була відомими у Бердичеві купцями та меценатами. Вони не лише займалися торгівлею, а й підтримували розвиток освіти та медицини: опікувалися навчальними закладами Київщини, а також медзакладами у Житомирі, будинком для сиріт та їдальнею для бідних, ініціювали створення у Житомирі Товариства покровительства тварин. Ясна річ, що брати Шодуари брали участь і в онуфріївському ярмарку. Родзинкою цього дійства були коні.
«Цікаво спостерігати за тим, як татари приборкують диких коней. Вони вміло накидають петлю на шию коня, якого хочуть спіймати. Якби кінь спробував втекти, він би задушився.Татарин сідає на коня і жене його через широку рівнину, доки той не падатиме з ніг від утоми. Потім він б’є різкою і знову змушує коня бігти. Після двох-трьох таких спроб кінь приборкується», — йдеться в мемуарах французького мандрівника.
Попри те, що Бердичів вже тоді набув статусу важливого торгівельного центру, розвиненої інфраструктури для туристів у місті на той час не було. Шарль де Лагард писав, що замість заїжджих дворів, тобто готелів у сучасному розумінні, в Бердичеві здавали кімнати в старих єврейських будинках. Зняти таке житло коштувало на вагу золота, хоча належних умов там не було. Ба більше, часто-густо поки ті кімнати пустували, в них тримали свійських тварин.
Та вразив французького мандрівника не лише контраст Бердичева, а й жахливий випадок, що стався у Янківцях. Лагард пише, що на той час у селі жив граф Камінський. Він відправив двох своїх кріпаків до Німеччини, щоб їх навчили музиці. Юнаки побачили в Європі інше життя, сповнене свободи. Це вразило їх до глибини душі, адже вони були невільними з народження. Коли кріпаки повернулися додому, стався неприємний випадок — за незначну провину граф наказав їх відшмагати. Обурені юнаки дочекалися ночі, взяли сокири, пробралися в покої графа, напали на нього і зарубали, а після поїхали в Житомир, зізнатися у скоєному.
На той час на цих землях було два села під назвою Янківці — одне одразу під Бердичевом, інше — під Козятином, сучасні Іванківці. Лагард у своїх мемуарах вказує, що моторошне вбивство сталося в Янківцях, котрі за двадцять верст від Бердичева, тобто приблизно за 21 кілометр. На такій відстані від Бердичева по прямій розташовані саме наші Іванківці. Тож не виключено, що інцидент стався під Козятином.
«Ця подія викликала велике обурення в селі, бо граф Камінський був поважною людиною. Паничі почали обмірковувати, наскільки небезпечним може бути давати кріпакам освіту і не звільняти їх після цього, чи, навпаки, звільнити, не даючи освіти. Без сумніву, рабство — це жахливе зловживання, та лише час і прийняття більш гуманних законів зможуть виправити цей недолік», — підсумував свою мандрівку француз.
Додамо, що кріпацтво на наших землях скасували лише через сорок років після цього моторошного випадку.
Читайте також:
Це цікаво. 4 судна «Козятин» у 20-у столітті борознили світові моря, океани та ріки
