Їли річкові мідії, а промисловість допомагали розвивати німці: якою була Махнівка 200 років тому
- Дві сотні років тому землями Козятинщини подорожував відомий французький дипломат.
- У своїх нотатках він описав життя Махнівки — на той час процвітаючого містечка.
- Та все перекреслила масштабна пожежа, що перетворила на згарище більшу частину села
Ми знаємо, що на Козятинщині свого часу бував Гійом де Боплан, французький військовий інженер. Саме він склав першу детальну карту України і на цій мапі позначені наші Білопілля, Махнівка та Махаринці.
Втім Боплан був не єдиним французом, який відвідував Козятинщину. Ще одна відома історична постать залишила цінну працю, завдяки якій ми можемо дізнатися, що відбувалося на наших землях дві сотні років тому.
Ця персона — Шарль де Лагард, французький дипломат та мандрівник. Його дитинство та юність припали на той період, коли у Франції були суцільні перипетії: революція, зміна влади, тож більша частина життя Шарля пройшла в постійних мандрах. Де Лагард не просто подорожував, він періодично жив у різних країнах Європи, а в 1821 році навідувався до України. Тут він писав листи до Жуля Гріффіта. Хто ця історична постать — нам встановити не вдалося, однак важливо зовсім не це.
Минуло декілька років. На основі свої листів Шарль де Лагард видав мемуари під назвою «Подорож з москви до Відня через Київ, Одесу, Константинополь (себто сучасний Стамбул) та Германштадт (сучасне місто Сібіу в Румунії)». Шлях француза пролягав через наші землі — він відвідав Бердичів, який пізніше став центром нашого повіту (аналог сучасного району), а також Махнівку. Тут француз гостював у червні 1821-го.
Шарль де Лагард писав, що Махнівка належала Проту Потоцькому. Це відома історична постать. Він був польським шляхтичем та меценатом. Наприкінці 70-их років XVIII століття Прот Потоцький викупив Махнівку разом із сусідніми селами. Це був так званий «Махнівський ключ», що охоплював частково також території сучасних Козятинської та Глуховецької громад. Шляхтич зробив чималий внесок у розвиток Махнівки і свого розквіту вона досягла саме за часів Прота Потоцького.
Інший давній дослідник наших земель, Лаврентій Похилевич згадував, що за часів Прота Потоцького у Махнівці збудували кам’яний костел, численні громадські будівлі, а також велику резиденцію шляхтича. Саме завдяки Проту Потоцькому Махнівка отримала статус містечка. Воно виглядало надзвичайно охайним. Крім того, махнівчанам навіть не треба було нікуди їхати, щоб владнати свої справи — переважна більшість тогочасних адміністративних установ мала свої представництва безпосередньо у містечку. До речі, в сусідньому Бердичеві навіть одну з вулиць назвали на честь Махнівки. Чим не доказ того, що містечко мало вагоме значення? Також шляхтич мотивував переїздити до містечка заможних людей із Бердичева та інших міст. І не тільки заможних.
«Прот Потоцький перевіз до Махнівки триста німецьких сімей, щоб відродити різного роду фабрики, але занепад бізнесу змусив його продати свою власність. Її розділили між кількома кредиторами, однак їхня недбалість розгубила робітників. Тепер залишилися лише великі фабрики, що повільно руйнуються. Для процвітання їм так бракує тих господарів, що були ще якихось двадцять років тому», — пише про Махнівку Шарль де Лагард.
Зауважимо, що француз відвідував Махнівку саме через двадцять років по смерті Прота Потоцького. А от німецьким поселенцям було на наших землях значно краще, ніж у себе вдома.
«Я запитав декількох німців, чому вони вирішили сюди емігрувати. «Вдома не було полів, які можна було б обробляти; якщо піти в найми, заробітну плату давали таку, що заледве могла покрити наші потреби; а тут ми маємо переваги: влада гостинна, немає жодних обмежень, щоб займатись господарством, а ті статки, що ми набуваємо власною працею, стануть запорукою благополуччя наших родин у майбутньому», — відповіли німці, — йдеться у мемуарах де Лагарда.
Додамо, що присутність німецьких поселенців на теренах «Махнівського ключа» підтверджують ще й історичні документи. Зокрема, сучасний науковець Володимир Воловик у своїй праці про німецьких поселенців на території Поділля на рубежі ХІХ-ХХ століть, посилаючись на історичні документи вказує, що колонія німецьких поселенців поблизу Махнівки взагалі була однією з перших на Поділлі. Прот Потоцький дав дозвіл людям оселитися у «Самгородоцьких степах» — там заснували колонію Махнівки під назвою Михайлин. Кожній родині повинні були виділити угіддя такою площею, скільки вони мали змогу обробляти. Згодом на тих землях поселилися ще й чехи. Та повернімося до мемуарів французького мандрівника.
«Землі цих провінцій чудово оброблені; міста дуже мальовничі, майже всі побудовані на схилах пагорбів, що омиваються великими озерами. (...) Із задоволенням спостерігаєш за швидким рухом легких каное, які люди витесують зі стовбурів дерев. Хоч вони й керуються одним веслом, за швидкістю могли б зрівнятися з венеціанськими гондолами чи турецькими каяками. Селяни збирають з дна цих озер великі мушлі, схожі до мідій. Вони дуже смачні, а часом містять всередині навіть перлини, такої ж хорошої якості, що й перлини Сходу», — йдеться в листах Шарля де Лагарда.
Після смерті Прота Потоцького промисловість у Махнівці повільно почала занепадати. Останньою краплею стала масштабна пожежа 1841-го: за даними Лаврентія Похилевича, займання ледь не стерло з лиця землі містечко. Вогонь знищив більшість будівель. Після цього інциденту всі представництва адмінустанов перевели до Бердичева. А яким французький мандрівник побачив Бердичів — розповімо у наших наступних публікаціях.
Читайте також:
Козятинський м’ясокомбінат майже сто років тому: показали унікальні архівні кадри
Як Вуйна стала Перемогою, а Богудзенка — Листопадівкою: історичні назви сіл Козятинщини
Маєток на Козятинщині, оповитий легендами: від розкішного палацу до контори колгоспу
