Змінювати назви вулиць — це вам не кіз пасти

Місто Козятин з’явилось, стало розвиватися і жити власним життям завдяки залізниці. Перші вулиці намітилися уже в 1874 році. І назви деяких свідчили про їх спорідненість із залізницею: провулок Дистанційний, вулиця Старовокзальна.

Вулиця як свідок нашої історії

Старовокзальна існує і зараз. Зрозуміло, що назва з тих років змінювалася не раз. Вона — неширока і невелика за протяжністю — знаходиться одразу за коліями і сама нагадує колію, тільки автомобільну. Назва “Старовокзальна” вкорінилася наприкінці 80-х років ХІХ сторіччя, коли був збудований новий, вже звичний для нас, красень-вокзал. Приміщення старого вокзалу станції Козятин так і залишилося на цій вулиці. Ця назва проіснувала до 30-х років ХХ ст. У грудні 1938 року Козятин було віднесено до категорії міст з міською радою. У переліку тодішніх вулиць Старовокзальна вже носить ім’я комуніста-ленінця Валеріана Куйбишева. Та й інші назви возвеличують сталінську “когорту”: Косіора, Кірова, Кагановича, Ворошилова.

Змінювалися часи — змінювались таблички з назвами вулиць. У 1992 році рішенням виконкому Козятинської міської ради вулицю Куйбишева переіменували. Тепер вона носить ім’я Володимира Винниченка. Ми поцікавилися у мешканки цієї вулиці, жінки поважного віку, чи знає вона щось про особу, чиїм ім’ям назвали колишню Куйбишева. “Якийсь український діяч”, — лише змогла пригадати вона. На щастя, юні козятинці, що навчаються у школі на вулиці Винниченка, докладно розповіли про нього.

Володимир Кирилович Винниченко стояв на чолі Української Народної Республіки (1918-1919 рр.), був автором майже всіх законодавчих актів УНР. Крім того, був відомим письменником, драматургом (зокрема він — автор першого українського фантастичного роману “Сонячна машина”, 1922-1924).  Щонайменше дивно бачити помилку на будинках, де вказана назва вулиці. Замість “вулиця Винниченка” пишуть “Вінниченка”. Виявляється, що така “самодіяльність” на вивісках існує ще на багатьох вулицях, що носять відомі і не дуже імена.

Загинули під час страйку залізничників

Ще одна вулиця, яка теж пролягла вздовж залізничного полотна, але на “тій стороні” (як звикли називати мікрорайон козятинці) теж опосередковано пов’язана із залізницею. Це — Валдаєвська. Можна стверджувати, що на початку 20-х років ХХ сторіччя вона вже мала саме цю назву. Це підтверджують документи Всесоюзного міського перепису, що проводився у 1923 році. Вулиці дали ім’я братів Валдаєвих у молодій радянській країні не випадково.

Машиніст Михайло Леонтійович Валдаєв входив до підпільної соціал-демократичної групи, яка діяла в Козятині. У грудні 1905 року залізничники розпочали великий страйк. Демонстрацію очолили Михайло і його брат Василь. Поблизу паровозного депо на страйкарів чекала шеренга солдатів. Пролунав наказ стріляти. Серед перших розстріляних були брати Валдаєви.  

Слід зазначити, що назва “Валдаєвська” впродовж років лишалася незмінною. Зараз ця вулиця щільно забудована приватними будинками. Коли ми запитали у жінки, що тут мешкає, чи знає, чому вулицю так назвали, вона заперечливо похитала головою. Мовляв, хату купили не дуже давно, переїхали сюди з Пиківця. Пенсіонер-залізничник признався, що йому соромно бачити на будинках таблички “Вулиця Волдаєвська”, а сам він все життя пропрацював у локомотивному депо імені братів Валдаєвих.

Існує твердження: “Хто забуває минуле, той не матиме майбутнього”. Історію потрібно знати, потрібно враховувати помилки минулого, аби не наробити нових. Тим більше граматичних.

Варто додати: ставлячись з великою повагою до особистості Володимира Винниченка, можливо краще було б старій вулиці залишити її історичну назву “Старовокзальна”? Тоді б наше місто мало й свою історію, а не лише 144 роки існування.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.