Вони жили в одному будинку і тепер їх імена поруч

• У Козятині відбулося відкриття пам’ятної дошки полеглим воїнам Віктору Чернюку та Павлу Жуковському. Ще до відкриття мармурової плити біля будинку зібралося багато людей з квітами. Видно, що обох чоловіків поважають та пам’ятають.
• Відкрила захід Антоніна Якобчук. 

— Ми живемо в час великого випробування. Війна, що прийшла на нашу землю, вириває з нашого народу найкращих. Вона не питає віку, не робить винятків. Вона забирає тих, хто мав би жити. Тих, хто мав би виховувати дітей. Тих, хто планував майбутнє, любив і мріяв. Але вони обрали шлях боротьби. Вибрали стояти до останнього за нас, за свободу, за рідну землю. Ми не можемо їх повернути, але ми можемо зберегти їхню присутність у пам’яті, серці, у кожному нашому рішенні, у кожному нашому кроці, — сказала ведуча у вступному слові.

Почесне право відкрити меморіальну дошку Героям Віктору Чернюку та Павлу Жуковському було надано мамі Віктора Галині Олександрівні, дружині Тетяні, донці Вікторії, мамі Павла Антоніні Іванівні та брату Олександру.

Ведуча до освячення меморіальної дошки запросила священиків Православної церкви України військового капелана отця Олександра та настоятеля храму святого пророка Іллі Романа Масиру.

Від мікрофона слово мали секретар Козятинської міської ради Ірина Репало та депутат Козятинської міської ради Ірина Слободянюк.

На завершення заходу присутні вшанували пам’ять Віктора та Павла і всіх загиблих воїнів хвилиною мовчання.

. Біографії Героїв 

Віктор Миколайович Чернюк народився 10 вересня 1986 року в Козятині. У 2003 році після закінчення школи вступив до Козятинського залізничного училища, де здобув спеціальність помічник машиніста тепловоза і електровоза.

У 2007 році Віктора призвали на строкову військову службу.

У 2010 році вступив на заочну форму навчання до Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту.

У 2014 році одружився, і в нього з дружиною народилася донька Вікторія.

Віктор виконував кожну забаганку дочки. Він не просто був батьком, а був її другом, героєм, захисником. Вони разом проводили багато часу.

У червні 2018 року, а згодом у 2021 році Віктор проходив військові навчання. 26 лютого 2022 року Віктор отримав повістку. Був призваний до бригади транспортної авіації. Його побратими згадують, що він був людиною світла, яка підтримувала інших словами «Все буде добре! Тримаймося».

6 березня 2022 року внаслідок ворожого авіаційного удару по аеропорту в селі Гавришівка, що на Вінниччині, Віктор Чернюк загинув.

Був посмертно нагороджений відзнаками Президента та Міністерства оборони України, а також удостоєний звання «Почесний громадянин міста Козятин»

Павло Валерійович Жуковський народився 5 березня 1983 року в нашому місті. Навчався в першій школі. Вступив до Козятинського ПТУ № 17, де здобув спеціальність електромонтера СЦБ. Павло був напрочуд хазяйновитим. У нього, як то кажуть, все горіло в руках. Разом з братом Олександром вони були для мами справжньою опорою. Між ними був не просто родинний зв’язок їх єднала справжня братерська дружба.

Строкову службу Павло проходив у роті зв’язку у Стрижавці. Після армії працював на залізнитимці, а потім — охоронцем у товаристві «Сока України». Його поважали за справедливість, чесність і світлий характер. Павло мріяв створити власну сім’ю, але найбільше світла він випромінював, коли був поруч зі своїми племінниками, для яких він був справжнім другом і захисником.

2 вересня 2022 року Павло Жуковський приєднався до Збройних Сил України. 

26 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Степове, Павло загинув.

Був посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Козятин» та нагороджений відзнакою «За зразкове виконання службового обов’язку, героїзм і патріотизм».

·