Життя зажало, а сміття достало
Вірш про наболіле
Брехня й корупція заполонила світ,
Де люд обкраденний, багато злого.
А правда та, як кучка хмизу,
Спалив, роздув, нема нічого.
Отак роками жили, й живемо,
Де у полоні ми, і наші діти.
А тут ще й втроє ціни підняли,
Що й не встигаєш дух перехватити.
Ціни скачуть, як шакал на здобич,
Де панство те, ніколи не пойме.
Плати бабло, бери гроші, де хочеш.
Іначе той шакал на клоччя роздере.
А там сопи, мовчи і слухай,
Бо кажуть краще роблять, все для нас.
А ти дивись, держись, не пукай,
Бо ще й за це пани візьмуть у нас.
Сміття роками входило в квартиру,
Платили вчасно, все було гаразд.
Тепер сміття так засмерділо,
Що вже й дістало усіх нас.
Тепер пани хотять, щоб всі жили окремо…
Де по Козятину пішов такий тризвон,
Що те сміття, як ВІЗУ оформляють,
Мабуть, піде на Експорт за кордон?
Так що пора нам, земляки, змиритись.
Ми все життя у них в боргу і квиті.
Ну що ж поробиш, треба жити.
А там хоч плач, хоч скач,
Все рівно не поймуть.
Тамара Шепелева, смт. Залізничне
І ще на шию зашморга знайдуть.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
Сьогодні у Козятині
Найчастіше
№ 1 від 8 січня 2025
Читати номер
