«Її знають у всій бригаді». Морські піхотинці розповіли про службу козятинчанки

Анастасія Квітка

На сторінці 42-ї окремої бригади морської піхоти написали про службу нашої землячки пані Тетяни
Побратими розповіли, як вона прийшла у військо, чим займається і за що її поважають

«Кажуть, незамінних людей не буває. Але в кожному підрозділі є ті, про кого після цих слів лише посміхаються. Бо знають: спробуйте знайти ще одну таку Тетяну Вікторівну.» — так почитається допис 42 окрема бригада морської піхоти.

Старший сержант Тетяна Вікторівна – сержант менеджер 42-ї окремої бригади морської піхоти. Родом із Вінниччини. До великої війни працювала в державних структурах. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона сама прийшла до військкомату. Тоді їй відмовили. У перші місяці найбільше потребували кухарів і людей із медичною освітою. Тож пані Тетяна повернулася додому але не відмовилася від свого рішення.

«Минув рік. Коли формувалася наша бригада, вона спробувала ще раз. І цього разу стала до строю. Починала солдатом. Займалася діловодством, документами, щоденною роботою, якої часто не видно на фотографіях і у відео з передової. Згодом досвід, відповідальність і характер привели її на сержантську посаду. Сьогодні вона – сержант менеджер бригади, — йдеться у дописі бригади, — Хтось скаже: документи. Що тут складного? Але армія – це не тільки зброя, техніка й бойові накази. За кожним рішенням стоять десятки документів. Їх потрібно правильно оформити, вчасно зареєструвати, знати, кому подати на підпис, куди направити, кого проконтролювати, де знайти помилку і як зробити так, щоб один аркуш паперу не зупинив роботу десятків людей.

У цій професії мало просто вміти натискати клавіші на комп'ютері. Треба думати наперед. Треба знати систему.

Треба бути уважною там, де одна неправильна цифра, одне прізвище чи один пропущений документ можуть коштувати комусь часу, нервів, а іноді – значно більшого.

Хороший діловод у війську – це справді знахідка. А хороший сержант-менеджер – це людина, яка непомітно для більшості тримає в порядку цілий механізм. І Тетяна Вікторівна саме така.

Наполеглива. Вимоглива. Відповідальна. Із тих людей, які можуть сказати: «У мене зараз зовсім немає часу», – а потім усе одно вислухають, знайдуть потрібний документ, підкажуть, кому звернутися, пояснять, допоможуть і доведуть справу до кінця.

Її знають у всій бригаді. До неї приходять за документом. За порадою. За допомогою. А часом – просто тому, що знають: Тетяна Вікторівна розбереться.»
В цій історії є ще одна особливість: до бригади, в якій служить пані Тетяна, приєднався її син Володимир. Вони нині на різних напрямках, виконують різні завдання, але носять форму однієї бригади.

«У великій війні важливий кожен. Бо армія тримається не лише на тих, хто веде вогонь. Вона тримається і на людях, які забезпечують порядок там, де хаос неприпустимий. На тих, завдяки кому наказ доходить до адресата, документ не губиться, рішення не залишається лише словами, а величезний військовий механізм продовжує працювати. Такі люди не завжди стоять у першому кадрі. Але дуже часто саме на них тримається те, що залишається за кадром. І одна з таких людей у нашій бригаді – старший сержант Тетяна Вікторівна, — зазначають військовослужбовці, — Сьогодні нам потрібні фахівці з діловодства. Люди уважні, відповідальні, грамотні, готові вчитися і бути справді корисними. Можливо, саме ваш цивільний досвід сьогодні потрібен війську.

Телефонуйте нашим рекрутерам. Розкажіть, що ви вмієте.