Перспективні, позитивні: вчителі 20+ Козятинського ліцею №7

• Освітяни. Знайомимо вас з педагогами 20+ Козятинського ліцею №7.
• Так склалося, що завітали до цього навчального закладу у тривожний ранок, під час найдовшої повітряної тривоги на Вінниччині за весь час повномасштабного вторгнення. Але це не стало на заваді — спілкувалися з вчителями в укритті

«Ми з дітьми на одній хвилі»

Катерині Дяк 28 років. Сповнена амбіцій, впевнена в собі та в своїх знаннях педагогиня. Катерина — козятинчанка. Закінчила п’яту школу (зараз ліцей №5) із золотою медаллю. Каже, що завжди хотілося отримувати найкращі результати, любила всі предмети, але англійську все ж найбільше.

— Взагалі важко виділили когось із моїх вчителів, але у мене була вчителька Наталія Францівна і вона, мабуть, зробила найбільший вплив на мою любов до англійської, — каже Наталія. — Тому я б хотіла їй подякувати окремо.

Після успішного завершення навчання у школі, Катерина вступила до Вінницького педагогічного університету на спеціальність «Українська мова та література. Англійська». Отримавши диплом, повернулася в Козятин і ось 1 листопада буде вже три роки, як вона розпочала свою вчительську кар’єру у ліцеї №7. 

Тут вона спочатку працювала асистентом вчителя, а згодом — вчителем англійської мови. 

— Моя робота — це моє хобі, я обожнюю англійську, я встаю зранку — роблю англійську, приходжу — роблю англійську лягаю спати і теж роблю англійську, — каже Катерина. — Мені це подобається. Англійська мова — це про тих, хто любить поговорити, про тих, хто має думку, хто, щось бачив, щось читав. 

Наразі Катерина викладає здебільшого в старших класах. Працює з обдарованими дітьми. 

— У мене була учениця Анна Бражник, дуже талановита дівчинка, — додає учитель — Ми з нею зайняли перше місце у другому етапі олімпіади. Але на область поїхати не могли, бо там допускають лише з 9 класу, а вона була у 8. І вже коли Анна стала дев’ятикласницею, ми знову спробували свої сили. Анна тоді зайняла перше місце в місцевій олімпіаді і друге — в обласній. 

З трепетом та блиском у очах Катерина пригадала свій перший урок. Він був дистанційний, тож  довелося знайомитися з учнями через камеру. Але згодом діти вийшли на змішане навчання і тоді Катерина познайомилася з ними вже очно.

— Звичайно, я хвилювалася і, мабуть, ще більше ніж діти, — говорить Катерина. — Мені хотілося їм сподобатися, подружитися. У своїй роботі я намагаюся все поєднувати і ні в якому разі не переходити на особистості. Тобто, я дружу з дітьми, але вони мають все одно відчувати, що я більше, як наставник. А взагалі на уроках ми на одній хвилі. Адже це сучасні діти, це нова українська школа, до них не можна суворо. 

Наразі Катерина працює з восьмим класом. Там також дуже багато талановитих дітей, з якими вона допрацьовує в позаурочний час, дає додаткові завдання і хоче, щоб вони цьогоріч йшли на олімпіаду. Також сподіваються на призові місця.

На запитання, який вона учитель, Катерина відповіла так: «Я би сказала, що я добрий вчитель, а діти — що вимогливий».

— Я намагаюсь до всіх ставитися добре, нікого не образити, адже дитина — це особистість, — продовжує Катерина. — Звісно, на уроках я вимагаю, адже хочу, щоб діти знали, щоб вони читали, щоб готувалися. Намагаюся використовувати інтерактивні методи, тому що їм не цікаво, коли ти просто розгорнув книжку. Їм треба побачити, знайти відео, їм треба зробити презентацію, з ними треба пограти, придумати відкритий урок. 

Взагалі Катерина любить нестандартні уроки. Каже, що учні люблять уроки-свята, якісь подаруночки, їм важлива увага.

— Їм це дуже приємно і вони тягнуться, хочуть, щоб їх виділили, — додає Катерина. — Є діти, яким важко розкритися у колективі, тоді я використовую індивідуальний підхід. Він має бути у кожного вчителя. Адже не всім вдаються однакові завдання. Кожна дитина — різна. 

Окрім своєї роботи та англійської мови, Катерина любить почитати книги, любить філософію, фентезі, вважає себе інтровертом. Але з дітьми вона інша, вона мотивує їх піти погуляти, погратися, позайматися спортом.

— Хочеться побажати батькам ніколи не тиснути на дитину, а спонукати, бачити, що вона любить, проявляти ось цю любов, — на останок нашої розмови сказала Катерина. — Я намагаюся проявляти в кожній дитині любов до англійською, бо я її люблю. Кажу їм, що не може бути такого, щоб ви її не знали, всі знають, просто ще не всі це зрозуміли. 

І вчитель, і заступник директора

Наталія Марущак у свої 27 досягла чималого кар'єрного зростання, адже працює у Козятинському ліцеї №7 і вчителем хімії та біології, і заступником директора з навчально-виховної роботи.

Народилася Наталія у селі Махаринці. Перший-другий клас навчалася у тамтешній школі, а потім виїхала з родиною у Херсонську область. Там провчилася до 10 класу, і вже 11 закінчувала знову у Махаринцях, де проживала з бабусею.

Після школи Наталія вступила у педагогічний університет, спеціальність «Хімія, біологія». 

— Моя старша сестра — вчитель початкових класів, а я наслідую її, вона для мене була взірцем, — пояснює Наталія, чому обрала саме вчительську стежину. — А взагалі це ще, мабуть, з дитинства — грали у вчителя і учня, сідали за парти, робили уроки, все всерйоз.

Ще під час навчання, на п'ятому курсі, Наталії запропонували місце в Кордишівській школі. Вона не відмовилася. Вирішила спробувати себе, продовжуючи навчання і працюючи. Потім був досвід вчителювання у Сестринівській школі. Мала досвід класного керівництва.

Наразі Наталія працює у Козятинському ліцеї. Вона читає уроки, має навантаження в 5, 7 і в 10 класах. І поєднує це з роботою заступника директора з навчально-виховної роботи.

— Пригадую свій перший урок у 10 класі, я трохи боялася дітей, а вони мене — ні, — розповідає Наталія. — Знаючи, що йду перший раз на урок, я, будучи ще студенткою, набрала дуже серйозного вигляду: одяглася строго та офіційно… Пригадую неймовірне хвилювання і незадоволення тим, як все минуло. Втім, другий-третій день у школі вже був зовсім іншим, без стресу і страху. Взагалі, я добрий вчитель, але вимогливий. Є таке, що і жалію дітей, даю другу спробу проявити себе на наступному уроці. Адже розумію, що з нашою ситуацією важко навчатись (і світло вимикають, і тривоги). Тож якщо не зробив домашнього завдання — даю можливість доопрацювати.

Запитали, чи не важко працювати на посаді заступника директора. Наталія каже, що тут є свої складності, як і в будь-якій роботі.

— Багато документації, багато паперової роботи, буває часом і не все встигаєш, вдома доопрацьовуєш, а ще наші нові освітні вимоги, реформи, накази, кожен раз щось по-новому, щось змінюється. Але думаю, що справляюся, — підсумовує Наталя. — В колективі налагоджені стосунки, мені подобається тут працювати. 

Щодо хобі Наталії, то за її словами, любить співати, єдине, що не розвивалася професійно в цьому напрямку і зараз не розвивається, через брак часу. А в дитинстві займалася спортом, грала у волейбол.

— Хочеться побажати всім, перш за все, перемоги, мирного неба, щоб діти мали можливість ходити до школи на повноцінні уроки, щоб мали щасливе дитинство, щоб колеги також змогли повністю реалізувати те, що вони хочуть дати дітям. Адже, до прикладу, навіть зараз, коли повітряна тривога, процес порушився і ми виходимо із ситуації. Так що головне — мир і перемога і далі будемо рухатися вперед, і все буде добре.

Читайте:

Учитель історії та вихователь групи продовженого дня: молоді педагоги ліцею №5

«Це нелегка праця, але я люблю математику, люблю дітей»

Творчі, сучасні, креативні — вчителі Козятинського опорного ліцею 20+

Вчитель іноземної, педагог-організатор та асистент: наші молоді освітяни 20+

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.