«Це нелегка праця, але я люблю математику, люблю дітей»

• Хоч День вчителя вже відсвяткували, але ми продовжуємо розповідати про наших освітян 20+. На черзі — Козятинський ліцей №2.
• Завітали до навчального закладу і познайомилися з вчителем математики — 28-річним Дмитром Дяком

Народився Дмитро Дяк у Козятині, випускник другої школи. Хоч і виріс у родині залізничників, обрав для себе вчительську стежину — вступив здобувати вищу освіту у Вінницький педагогічний університет на фізико-математичний факультет.

— Люблю математику, люблю дітей, — каже Дмитро. — У школі подобалися точні науки, вчителька Тетяна Миколаївна дуже цікаво пояснювала. І взагалі, математика мені легко давалась, тож я відчував, що саме в цьому напрямку можу себе проявити.
Далі бакалаврат, магістратура, яку Дмитро закінчував, вже працюючи вчителем у Флоріанівці Козятинської громади.

— Саме з цієї школи я починав вчителювати, — пригадує Дмитро. — Читав математику, фізику і інформатику з 5 по 11 класи. Пам’ятаю свій перший урок. Це був 9 клас, в якому навчалося шість учнів. Скажу, що хвилюючі були лише перші п’ять хвилин до уроку, а далі — зайшов у клас, привітався, почав говорити, пішла розмова про математику і вже було не до хвилювання. 

У Флоріанівській школі Дмитро Дяк пропрацював два роки, потім поїхав за кордон. У вчительській кар'єрі взяв перерву та ненадовго. Повернувся у Козятин. Став вчителем математики у тоді ще школі-інтернат-гімназії, а зараз це ліцей №7. Пропрацював там два роки і перейшов у Козятинський ліцей № 2. Тут Дмитро вже третій рік. Викладає математику, фізику та інформатику з 7 по 11. Також Дмитро — класний керівник.

— У минулому році я випустив 11 клас і в цьому році в мене 10-класники. Тобто, через рік знову будуть випускники, — розповідає учитель.

На запитання: «Що найважче у твоїй професії вчителя» відповів:

— Загалом, робота з дітьми — це нелегка праця, але ми знаходимо спільну мову, — каже Дмитро. — Коли працюєш у класі, де 20-30 учнів, всім треба приділити увагу, кожен «тягне ковдру на себе». Це перший момент. По-друге, мені, як вчителю математики, потрібно показати цікавість до цього предмета. Особливо зараз, в добу цифрових технологій, коли вже трохи відходимо від того, що працюємо з дошкою. Наразі доводиться більше працювати з комп'ютером, з різними програмами, QR-кодами, телефонами. Це все треба якось адаптувати, тримати дисципліну на уроці, тому що на математиці важлива системність. Якщо одну тему пропустив — вже другу не схопиш. Потрібно весь час концентрувати увагу дітей, щоб не допускати прогалин у знаннях.

Разом з цим, Дмитро Дяк не приховує — у вчительській професії більше плюсів і позитиву, ніж якихось труднощів. Найвагоміший — хороший колектив та спілкування з дітьми. Він повернувся у рідні стіни, але вже в іншій ролі.
Дмитро каже, що, як педагог він вимогливий, іноді суворий, де треба, але швидко відходить, завжди йде назустріч, готовий до співпраці…

У вільний від роботи час Дмитро Дяк має хобі. Це — музика. Він грає на гітарі. Також любить читати книги та пробувати себе у кулінарії. У цьому напрямку має певний досвід. Адже працював шеф-кухарем у Польщі, а потім — у місцевій піцерії. 

Та повернемося до математики. Тут Дмитро має певні здобутки. Адже його учні — неодноразові призери обласних олімпіад (2-3 місця). А ще вони ставали півфіналістами та фіналістами у інтернаціональних конкурсах логічних задач. А це вже рівень. Молодці! Також ми не раз чули про досягнення Антона Васалатія з Козятина, або, як на нього ще кажуть, людина-калькулятор. Він вразив усю країну своїми унікальними математичними здібностями. Так ось, Дмитро Дяк теж навчав Антона математиціі і саме його ми бачили, коли українські ЗМІ знімали сюжети про участь юного математика у шоу «Україна має талант».

Ось такі вони, наші молоді освітяни — надзвичайно розумні, різносторонні та віддані своїй вчительській справі.

— Хочеться побажати батькам проявляти більше уваги до своїх дітей, більше з ними спілкуватися, говорити, цікавитися їхніми оцінками, їхнім життям, переживаннями, — додає на останок нашої розмови Дмитро. — Адже діти, особливо у такий важкий та тривожний час, дуже вразливі. Вони все приймають близько до душі. Деякі замикаються в собі, а деякі навпаки — направляють свої емоції не в те русло. Тож бажаю всім розуміння, зберігати своє ментальне здоров'я, ну і, звісно, побільше матеріального заохочення.

Читайте:

Творчі, сучасні, креативні — вчителі Козятинського опорного ліцею 20+

Вчитель іноземної, педагог-організатор та асистент: наші молоді освітяни 20+

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.