«Навіть не думав, що буду бачити, як з літака падають бомби»

Вячеслав Гончарук

Земляк. Олег родом із Козятина. Стати військовим юристом мріяв з дитинства. Здобувши спеціальність, був направлений до Чернігова.
Там його застало повномасштабне російське вторгнення.
Розповідь про те, як боролися чернігівчани з ворогом під час наступу на місто та як наш земляк воює 8 місяців

Зустрілися ми з військовим юристом 6 жовтня. Він приїхав у Козятин у сімейних справах. Коли у нього трапилась вільна хвилина, сів на скутер та проїхався вулицями міста в надії, що зустріне когось із друзів дитинства. В шкільні роки Олега поважали за те, що він був серед хлопчачої братії надійним другом. Не змінилося його ставлення до друзів дитинства і по сьогоднішній день.

Олег зустрів Валерія і вони згадували приємні епізоди минулого. Під час розмови козятинський чернігівчанин дістав електронну цигарку і почав палити, хоча до того до цигарок ставився негативно.

— Від 24 лютого почав палити не тільки я, а й весь особовий склад, включаючи всіх жінок нашої військової частини. Я навіть не думав, що в моїй мирній військовій професії доведеться бачити, як ворожий літак буде скидати на наше місто бомби. Шок від війни минув, а шкідлива звичка палити залишилась.

Відео дня

— Олегу, розкажи, як у Чернігові в перші дні війни було?

— Було не дуже солодко. Місто обстрілювали ракетами. Якщо військові швидше прийшли до тями, то серед цивільного населення була паніка. Хтось намагався виїхати з міста, комусь довелось довго стояти в черзі, щоб зняти з картки готівку. Тільки таких на весь Чернігів було небагато. Влада міста закликала людей чинити опір загарбникам. До тероборони пішли добровольці. Чернігівчани мирних професій запасалися коктейлями молотова. В один із днів лютого росіянам вдалося вдертися на окраїну міста. Господарювали вони там не довго, в той же день ми їх вибили звідти, більше ми їм не давали можливості наблизитись до житлових кварталів. Вони кожного дня місто штурмували і кожного разу безуспішно. Так було до 8-го березня. В той день їм вдалося взяти Чернігів в облогу.

— Як ви пережили майже місячну облогу? Продовольства і медикаментів вистачало?

— Я такими подробицями не дуже володію. Російські окупанти продовжили обстріл Чернігова ракетами, майже кожного дня скидали некеровані авіабомби. Ми добре били їх в контрвилазках та й вони нам до середини березня добре насипали. Під кінець березня вони біля Чернігова були вже добре розбиті, що почали здаватися в полон. Числа я не пам’ятаю, тоді нам здалися вояки розвідувального взводу 74 мотострілецької бригади ЗС РФ, один із полонених повідомив, що його військовий підрозділ вдерся в Україну з Білорусі.

— Коли орки відійшли від Чернігова?

— Свій «жест доброї волі» вони почали з початку квітня і за тиждень їхні війська втекли з усієї Чернігівщини.

— Коли, на думку військових, вдасться вигнати ворога з усіх окупованих територій?

— Коли прийде час, тоді й виженемо. Те, що виженемо — то однозначно, тільки тої дати поки не знають навіть в інституті вивчення війни. Може наш Залужний знає, він тактик перемагати військо противника, в якого більше живої сили і заліза. Щодо воїнів ЗСУ, то вони всі чекають наступу за сценарієм. Ривок, закріпилися, перегрупувалися і далі пішли. Військові розуміють, що весь час наступати неможливо, потрібні паузи для накопичення сил. Наших воїнів до наступу гонить така мотивація йти вперед і звільняти наші території. У нашому підрозділі, де я воюю, немає таких, що бояться. В усіх головах лише одне, якнайшвидше прогнати з нашої території ворога і так по всьому фронту.

— А щоб була команда бити росіян у формі орків на їх території, мотивація є?

— 90 відсотків особового складу мають бажання знищувати рашу, де б вона не була. Це країна агресор, яка не може без воєн. Це терористи, які вбивають мирне населення.

— Олегу, на твою думку, чи змінить ситуацію на полі бою мобілізація московитів?

— В цілому мобілізація не приведе до переломного моменту у їхній бік, але недооцінювати її не можна. Візьмемо для прикладу сто мобілізованих. 70 відсотків це мало мотивоване військо, які скоріше всього з поля бою захочуть кудись втекти чи здатися ЗСУ, але ж 30% це кацапи із зброєю в руках, які будуть стріляти по наших позиціях.

— Шойгу і російські пропагандисти на своїх пропагандистських каналах хвалилися, що вони знищили всі наші хаймарси, що тобі відомо з цього приводу?

— Вони видають бажане за дійсне. Окупанти шукають хаймарси по всьому фронту і кожного разу безуспішно.

— Після нашої перемоги залишишся навідником вогневої підтримки особового складу, чи повернешся на роботу юристом?

— Поки йде війна, над цим не задумувався. В мирний час навідником не буду, тому що за час повномасштабного російського вторгнення трохи впав зір. Твердо знаю, що через 2 роки у мене вихід на пенсію.

— А як з хокеєм? Ти хотів зібрати друзів дитинства і провести з ними заключний матч.

— Буде вже без хокею, адже калюжа, де ми грали в хокей, давно висохла. Головне зараз — це наша перемога у війні з ворогом.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.